Один із логотипів «Просвіти»

Категорії

Товариство «Просвіта» в Аккермані

Останнє редагування: 19 листопада 2024

Товариство «Просвіта» в Аккермані, також Аккерманська повітова «Просвіта» — громадська організація, заснована в місті 1936 року. Перша «Просвіта» на Бесарабії. При ній працювала читальня та бібліотека.

Створена за сприяння Ілька Гаврилюка — українського письменника та громадсько-політичного діяча Півдня України, — а також за активної участі інженера Василя Гетьманченка та доктора Мартирія Галина.

Ліквідована 1940 року під час першої совєтської окупації.

Історія

Передумови

Товариство «Просвіта» — це громадська організація, створена 1868 року у Львові з метою культурно-наукового розвитку, консолідації народної спільноти та піднесення національної свідомості українського народу^[1]. Організація поширила свою діяльність на всі українські землі, і на Бесарабії першу «Просвіту» заснували саме в Аккермані.

Під час румунської окупації управління Бесарабією характеризувалося зниженням культурного, економічного та соціального рівня населення, при цьому були впроваджені колоніальні методи та активно здійснювалася асиміляція українського населення^[2].

Незважаючи на це, тоді в румунському парламенті представником від Бесарабії був українець Ілько Гаврилюк, який жив у Шабо та виборював ширші права для української національної спільноти^[3]. Він значною мірою доклався до створення «Просвіти» в Аккермані^[4].

Заснування

16 березня 1936 року суд Четатя-Албе зареєстрував товариство «Просвіта» як юридичну особу (рішення № 183). Міністерство внутрішніх справ Румунії подало апеляцію на це рішення, однак її відхилили^[5]. До складу «Просвіти» увійшли Ілько Гаврилюк (президент), Василь Гетьманченко (віцепрезидент), Н. Никлієвич (віцепрезидент), професор Корнелій Ребюк (секретар) та Леонід Бєлкін (бібліотекар)^[5].

Ілько Гаврилюк, один із засновників «Просвіти» в Аккермані
Новина про заснування «Просвіти», газета Viitorul від 13 грудня 1936

Канцелярія суду Четатя-Албе, секція 1
Рішенням цього Суду № 183 від 16 березня 1936 р., яке стало остаточним після відхилення апеляції Міністерства внутрішніх справ, товариство Будинок Культури «Просвіта» в Четатя-Албе було визнано юридичною особою з метою поширення та публікації досвіду в галузі сільського господарства, промисловості й торгівлі та розвитку культури в Четатя-Албе та сусідніх громадах державною та українською мовами.
Президент — Ілля Гаврилюк; віцепрезидент — інж. Н. Никлієвич; віцепрезидент — інж. В. Гетьманченко; секретар — проф. К. Ребюк; бібліотекар — Л. Бєлкін-Кайср.
Патримоніум — сплачений засновниками капітал у розмірі 2500 леїв та внески^[5].

Діяльність

У жовтні 1936 року в Аккермані вже діяла Рада «Просвіти», яка затвердила статут товариства^[4].

Читальня та бібліотека

Наприкінці 1936 року організація розпочала свою діяльність та відкрила в місті читальню та бібліотеку. Про це 1937 року повідомляла львівська газета «Діло»^[6]:

У жовтні 1936 року в статті «Басарабія — забута країна» газети «Діло» повідомлялося, що товариство «Просвіта» в Аккермані планувало видавати часопис для бесарабських українців^[4].

Зі статті «З Буджацьких степів» (1939) відомо, що книжками для Аккерманської повітової «Просвіти» пожертвували: Н. Козицька з Праги, Д. Геродот і товариство «Просвіта» зі Львова — через пана Киселицю в Чернівцях. Пожертви та внесок Мартирія Галина у бібліотеку оцінювали в 10 тисяч леїв^[7].

Театральна секція

У березні 1937 року «Просвіта» організувала театральну постановку «Тарас Бульба». З її прибутків 10 тисяч леїв передали бідним міста Аккермана^[7].

Загальні Збори

22 січня 1939 року відбулися Загальні Збори товариства, задокументовані у статті «З Буджацьких степів» (газета «Час»). Голова президії зборів — Мартирій Галин, члени президії: А. Курій та М. Чумаченко, секретар — Василь Гетьманченко^[7].

Під час Зборів голова товариства Ілько Гаврилюк та секретар Василь Гетьманченко виступили із докладами про діяльність «Просвіти» за 1937—1938 роки. Провели вибори Ради та Ревізійної комісії. На пропозицію Ілька Гаврилюка Аделю Гетьманченко залучили до допомоги у бібліотеці^[7].

Окрім цього, Василь Гетьманченко подарував «Просвіті» земельну ділянку вартістю 20 тисяч леїв, щоб на ній збудувати будинок для організації^[7].

Цей патріотичний і шляхетний вчинок викликав бурхливі овації всіх присутніх.

— «З Буджацьких степів», газета «Час»

Голова Ілько Гаврилюк подарував для майбутнього будинку 2 тисячі цегли; Й. Герасименко — дерева й кущі і працю по упорядкуванню ділянки; інженер М. Гаврилюк — частину лісу і свою технічну працю^[7].

Заборона і ліквідація

1940 року, після першої окупації СССР, товариство «Просвіта» було заборонене і ліквідоване — як і в усій окупованій Україні. Василя Гетьманченка, віцепрезидента організації, заарештували 30 липня 1940 року та закатували в НКВД в Аккермані^[8]^[9]: він не дожив до суду та помер 13 жовтня 1940 року^[10].

1994 року організація відроджена як «Білгород-Дністровське міське товариство „Просвіта“»^[11].

Склад

1936

Ілько Гаврилюк — президент
інж. Василь Гетьманченко — віцепрезидент
інж. Н. Никлієвич — віцепрезидент
проф. Корнелій Ребюк — секретар
Леонід Бєлкін — бібліотекар^[5]

Василь Гетьманченко — віцепрезидент «Просвіти»
Сім'я Леоніда Бєлкіна — бібліотекаря «Просвіти»

1939

Рада

Ілько Гаврилюк — голова
інж. Василь Гетьманченко — секретар
Йосип Герасименко — містоголова (заступник голови)
Леонід Бєлкін — скарбник
Яків Оник — бібліотекар^[7]

Ревізійна комісія

М. Шкляренко — голова
інж. М. Гаврилюк — член
М. Чумаченко — член^[7]

Члени

Членський внесок складав 5 леїв^[7].

Мартирій Галин – член «Просвіти»

Поважним членом Аккерманської повітової «Просвіти» був Галин Мартирій Андрійович — також співзасновник Українського наукового товариства у Києві (1907), автор перших наукових хірургічних праць, опублікованих українською мовою, та перших українських словників медичної термінології^[12].

Члени «Просвіти», згадані у статті «З Буджацьких степів»:

Аделя Гетьманченко — «дуже свідома, працьовита й енергійна громадянка, й на нашому ґрунті, де так мало свідомого й активного жіноцтва — є вельми корисна».
А. Курій — «старий український робітник», член президії Загальних Зборів (22 січня 1939).
М. Чумаченко — «молодий, але певний і надійний», член президії Загальних Зборів (22 січня 1939).
Федір Левченко — «певний й почесний наш патріот».
В. Шаблієнко — кандидат у Раду (22 січня 1939).
П. Тараненко — кандидат у Раду (22 січня 1939)^[7].

Примітки

↑ Стаття «Товариство „Просвіта“ (1868—1939)» на Вікіпедії
↑ А. І. Жуковський: Бессарабія, Енциклопедія сучасної України, 2003
↑ Гаврилюк Ілько Іванович / Р. І. Доценко // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006
↑ ^4,0^4,1^4,2 Роман Голіян «Басарабія — забута країна» — Діло, № 241, 25 жовтня 1936 — Львів
↑ ^5,0^5,1^5,2^5,3 Grefa Trib. Cetatea Alba S. I — Viitorul, № 8679 від 1936-12-13
↑ Оснування т-ва «Просвіта» в Аккермані. — с. 4, Діло, 28 січня 1937, переглянуто 21 травня 2023
↑ ^7,0^7,1^7,2^7,3^7,4^7,5^7,6^7,7^7,8^7,9 Ш. М.: «З Буджацьких степів». Газета «Час» (Чернівці) від 4 лютого 1939 р.
↑ Верига Василь: Втрати ОУН в часи Другої Світової війни — с. 49 — Торонто : Новий Шлях, 1991., переглянуто 30 серпня 2021
↑ Наукове товариство ім. Шевченка у Європі: Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II). т. 1 с. 365—378 — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955., переглянуто 30 серпня 2021
↑ Старик Володимир: Розстріли в Чернівцях в червні-липні 1941 р., Scribd, 29 липня 2021, переглянуто 30 серпня 2021
↑ Перелік громадських об’єднань в міста Білгорода-Дністровського, Білгород-Дністровська міська рада
↑ Марія Джура: Cлово про Галина Мартирія Андрійовича та його словники — Луцьк : Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, 2015., переглянуто 22 травня 2023

[1] Стаття «Товариство „Просвіта“ (1868—1939)» на Вікіпедії

[:0-2] А. І. Жуковський: Бессарабія, Енциклопедія сучасної України, 2003

[:2-3] Гаврилюк Ілько Іванович / Р. І. Доценко // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006

[:1-4] 4,0^4,1^4,2 Роман Голіян «Басарабія — забута країна» — Діло, № 241, 25 жовтня 1936 — Львів

[:3-5] 5,0^5,1^5,2^5,3 Grefa Trib. Cetatea Alba S. I — Viitorul, № 8679 від 1936-12-13

[6] Оснування т-ва «Просвіта» в Аккермані. — с. 4, Діло, 28 січня 1937, переглянуто 21 травня 2023

[:4-7] 7,0^7,1^7,2^7,3^7,4^7,5^7,6^7,7^7,8^7,9 Ш. М.: «З Буджацьких степів». Газета «Час» (Чернівці) від 4 лютого 1939 р.

[:22-8] Верига Василь: Втрати ОУН в часи Другої Світової війни — с. 49 — Торонто : Новий Шлях, 1991., переглянуто 30 серпня 2021

[:12-9] Наукове товариство ім. Шевченка у Європі: Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II). т. 1 с. 365—378 — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955., переглянуто 30 серпня 2021

[:02-10] Старик Володимир: Розстріли в Чернівцях в червні-липні 1941 р., Scribd, 29 липня 2021, переглянуто 30 серпня 2021

[11] Перелік громадських об’єднань в міста Білгорода-Дністровського, Білгород-Дністровська міська рада

[12] Марія Джура: Cлово про Галина Мартирія Андрійовича та його словники — Луцьк : Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, 2015., переглянуто 22 травня 2023

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]