Товариство «Просвіта» в Аккермані

Останнє редагування: 19 березня 2025
Матеріал з Аккерманіка
Один із логотипів «Просвіти»
Категорії
Українська громада Білгорода-ДністровськогоТовариства

Товариство «Просвіта» в Аккермані

Останнє редагування: 19 березня 2025

Товариство «Просвіта» в Аккермані, також Аккерманська повітова «Просвіта» — громадська організація, заснована в місті 1936 року. При ній працювала читальня та бібліотека.

Створена за сприяння Ілька Гаврилюка — українського письменника та громадсько-політичного діяча Півдня України, — а також за активної участі інженера Василя Гетьманченка та доктора Мартирія Галина.

Ліквідована Аккерманським НКВД 1940 року під час першої совєтської окупації.

Історія

Передумови

Товариство «Просвіта» — це громадська організація, створена 1868 року у Львові з метою культурно-наукового розвитку, консолідації народної спільноти та піднесення національної свідомості українського народу[1]. Організація поширила свою діяльність на всі українські землі, і в Бесарабії першу «Просвіту» заснували саме в Аккермані.

Під час румунської окупації управління Бесарабією характеризувалося зниженням культурного, економічного та соціального рівня населення, при цьому були впроваджені колоніальні методи та активно здійснювалася асиміляція українського населення[2]. Незважаючи на це, тоді в румунському парламенті представником від Бесарабії був українець Ілько Гаврилюк, який жив у Шабо та виборював ширші права для української національної спільноти[3]. Він домігся від влади дозволу на створення «Просвіти» в Аккермані[4].

Заснування

16 березня 1936 року суд Четатя-Албе зареєстрував товариство «Просвіта» як юридичну особу (рішення № 183). Міністерство внутрішніх справ Румунії подало апеляцію на це рішення, однак її відхилили[5]. До складу «Просвіти» увійшли Ілько Гаврилюк (президент), Василь Гетьманченко (віцепрезидент), Н. Никлієвич (віцепрезидент), професор Корнелій Ребюк (секретар) та Леонід Бєлкін (бібліотекар)[5].

Канцелярія суду Четатя-Албе, секція 1

Рішенням цього Суду № 183 від 16 березня 1936 р., яке стало остаточним після відхилення апеляції Міністерства внутрішніх справ, товариство Будинок Культури «Просвіта» в Четатя-Албе було визнано юридичною особою з метою поширення та публікації досвіду в галузі сільського господарства, промисловості й торгівлі та розвитку культури в Четатя-Албе та сусідніх громадах державною та українською мовами.

Президент — Ілля Гаврилюк; віцепрезидент — інж. Н. Никлієвич; віцепрезидент — інж. В. Гетьманченко; секретар — проф. К. Ребюк; бібліотекар — Л. Бєлкін-Кайср.

Патримоніум — сплачений засновниками капітал у розмірі 2500 леїв та внески[5].

Діяльність

«Акерманщина голоситься до слова», газета «Самостійність» (Чернівці) від 27 грудня 1936

У жовтні 1936 року в Аккермані вже діяла Рада «Просвіти», яка затвердила статут товариства[4].

Наприкінці 1936 року організація розпочала свою діяльність[6]: 13 грудня 1936 року відбулися перші Звичайні Загальні Збори; вони були висвітлені в чернівецькій газеті «Самостійність». Відомо, що тоді у товариство прийняли 13 нових членів і їх загальна кількість склала 31[7].

Читальня та бібліотека

Від свого заснування у 1936 році «Просвіта» відкрила в Аккермані читальню та бібліотеку. Про це 1937 року повідомляла львівська газета «Діло»[6]:

  • Новина про «Просвіту» (1937).jpg

У жовтні 1936 року в статті «Басарабія — забута країна» газети «Діло» повідомлялося, що товариство «Просвіта» в Аккермані планувало видавати часопис для бесарабських українців[4].

Зі статті «З Буджацьких степів» (1939) відомо, що книжками для Аккерманської повітової «Просвіти» пожертвували: Н. Козицька з Праги, Д. Геродот і товариство «Просвіта» зі Львова — через пана Киселицю в Чернівцях. Пожертви та внесок Мартирія Галина у бібліотеку оцінювали в 10 тисяч леїв[8].

Театральна секція

У березні 1937 року «Просвіта» організувала театральну постановку «Тарас Бульба». З її прибутків 10 тисяч леїв передали бідним містянам Аккермана[8].

Загальні Збори 1939 року

Стаття «З Буджацьких степів», «Час» (Чернівці), 4 лютого 1939

22 січня 1939 року відбулися Загальні Збори товариства, задокументовані у статті «З Буджацьких степів» (газета «Час»). Голова президії зборів — Мартирій Галин, члени президії: А. Курій та М. Чумаченко, секретар — Василь Гетьманченко[8].

Під час Зборів голова товариства Ілько Гаврилюк та секретар Василь Гетьманченко виступили з докладами про діяльність «Просвіти» за 1937—1938 роки. Провели вибори Ради та Ревізійної комісії. На пропозицію Ілька Гаврилюка Аделю Гетьманченко залучили до допомоги у бібліотеці[8].

Окрім цього, Василь Гетьманченко подарував «Просвіті» земельну ділянку вартістю 20 тисяч леїв, щоб на ній збудували будинок для організації[8].

Цей патріотичний і шляхетний вчинок викликав бурхливі овації всіх присутніх.

— «З Буджацьких степів», газета «Час»

Голова Ілько Гаврилюк подарував для майбутнього будинку 2 тисячі цегли; Й. Герасименко — дерева й кущі і працю по упорядкуванню ділянки; інженер М. Гаврилюк — частину лісу і свою технічну працю[8].

Заборона і ліквідація

1940 року, під час першої окупації міста совєтами, товариство «Просвіта» було заборонене і ліквідоване — як і в усій окупованій Україні. Василя Гетьманченка, віцепрезидента організації, заарештували 30 липня 1940 року та закатували в НКВД в Аккермані[9][10]: він не дожив до суду та помер 13 жовтня 1940 року[11].

28 червня 1941 року совєтська влада, за кілька днів до свого відходу з Аккермана перед румунськими військами, заарештувала частину колишніх членів «Просвіти» та вбила їх. Відомо, що серед вбитих був доктор Денис Стратичук[12].

1994 року організація відроджена як «Білгород-Дністровське міське товариство „Просвіта“»[13].

Склад

1936

1939

Рада
Ревізійна комісія
  • М. Шкляренко — голова
  • інж. М. Гаврилюк — член
  • М. Чумаченко — член[8]

Члени

Членський внесок складав 5 леїв[8].

Мартирій Галин – член «Просвіти»

Поважним членом Аккерманської повітової «Просвіти» був Галин Мартирій Андрійович — також співзасновник Українського наукового товариства у Києві (1907), автор перших наукових хірургічних праць, опублікованих українською мовою, та перших українських словників медичної термінології[14].

Активним членом «Просвіти» був доктор Денис Стратичук, що працював ветеринарним лікарем в Аккермані[12].

Члени «Просвіти», згадані у статті «З Буджацьких степів»:

  • Аделя Гетьманченко — «дуже свідома, працьовита й енергійна громадянка, й на нашому ґрунті, де так мало свідомого й активного жіноцтва — є вельми корисна».
  • А. Курій — «старий український робітник», член президії Загальних Зборів (22 січня 1939).
  • М. Чумаченко — «молодий, але певний і надійний», член президії Загальних Зборів (22 січня 1939).
  • Федір Левченко — «певний й почесний наш патріот».
  • В. Шаблієнко — кандидат у Раду (22 січня 1939).
  • П. Тараненко — кандидат у Раду (22 січня 1939)[8].

Примітки

  1. ↑ Стаття «Товариство „Просвіта“ (1868—1939)» на Вікіпедії
  2. ↑ А. І. Жуковський: Бессарабія, Енциклопедія сучасної України, 2003
  3. ↑ Гаврилюк Ілько Іванович / Р. І. Доценко // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006
  4. ↑ 4,04,14,2 Роман Голіян «Басарабія — забута країна» — Діло, № 241, 25 жовтня 1936 — Львів
  5. ↑ 5,05,15,25,3 Grefa Trib. Cetatea Alba S. I — Viitorul, № 8679 від 1936-12-13
  6. ↑ 6,06,1 Оснування т-ва «Просвіта» в Аккермані. — с. 4, Діло, 28 січня 1937, переглянуто 21 травня 2023
  7. ↑ «Акерманщина голоситься до слова». — Самостійність (Чернівці), 27 грудня 1936 року, №51—52 (141—142), рік III.
  8. ↑ 8,08,18,28,38,48,58,68,78,88,9 Ш. М.: «З Буджацьких степів». Газета «Час» (Чернівці) від 4 лютого 1939 р.
  9. ↑ Верига Василь: Втрати ОУН в часи Другої Світової війни — с. 49 — Торонто : Новий Шлях, 1991., переглянуто 30 серпня 2021
  10. ↑ Наукове товариство ім. Шевченка у Європі: Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II). т. 1 с. 365—378 — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955., переглянуто 30 серпня 2021
  11. ↑ Старик Володимир: Розстріли в Чернівцях в червні-липні 1941 р., Scribd, 29 липня 2021, переглянуто 30 серпня 2021
  12. ↑ 12,012,1 Ред. Роман Барановський: Альманах Об’єднання Українських Ветеринарних Лікарів 1950-1980 — Нью-Йорк : Наукове Товариство ім. Шевченка, 1981. C. 130.
  13. ↑ Перелік громадських об’єднань в міста Білгорода-Дністровського, Білгород-Дністровська міська рада
  14. ↑ Марія Джура: Cлово про Галина Мартирія Андрійовича та його словники — Луцьк : Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, 2015., переглянуто 22 травня 2023
Отримано з https://akkermanika.org/index.php?title=Товариство_«Просвіта»_в_Аккермані&oldid=12106