.png)
Товариство «Просвіта» в Аккермані
Товариство «Просвіта» в Аккермані — громадська організація, заснована в місті 1936 року. Перша «Просвіта» на Бесарабії. При ній працювала читальня та бібліотека.
Створена за сприяння Ілька Гаврилюка — українського письменника та громадсько-політичного діяча Півдня України.
Історія
Передумови
Товариство «Просвіта» — це громадська організація, створена 1868 року у Львові з метою культурно-наукового розвитку, консолідації народної спільноти та піднесення національної свідомості українського народу[1]. Організація поширила свою діяльність на всі українські землі, і на Бесарабії першу «Просвіту» заснували саме в Аккермані.
Під час румунської окупації управління Бесарабією характеризувалося зниженням культурного, економічного та соціального рівня населення, при цьому були впроваджені колоніальні методи та активно здійснювалася асиміляція українського населення[2].
Незважаючи на це, тоді в румунському парламенті представником від Бесарабії був українець Ілько Гаврилюк, який жив у Шабо та виборював ширші права для української національної спільноти[3]. Власне він і доклався значною мірою до створення «Просвіти» в Аккермані[4].
Заснування
16 березня 1936 року суд Четатя-Албе зареєстрував товариство «Просвіта» як юридичну особу (рішення № 183). Міністерство внутрішніх справ Румунії подало апеляцію на це рішення, однак її відхилили[5]. До складу «Просвіти» увійшли Ілько Гаврилюк (президент), Василь Гетьманченко (віце-президент), Н. Никлієвич (віце-президент), професор Корнелій Ребюк (секретар) та Леонід Бєлкін (бібліотекар)[5].
Ілько Гаврилюк, один із засновників «Просвіти» в Аккермані
Канцелярія суду Четатя-Албе, секція 1
Рішенням цього Суду № 183 від 16 березня 1936 р., яке стало остаточним після відхилення апеляції Міністерства внутрішніх справ, товариство Будинок Культури «Просвіта» в Четатя-Албе було визнано юридичною особою з метою поширення та публікації досвіду в галузі сільського господарства, промисловості й торгівлі та розвитку культури в Четатя-Албе та сусідніх громадах державною та українською мовами.
Президент — Ілля Гаврилюк; віце-президент — інж. Н. Никлієвич; віце-президент — інж. В. Гетьманченко; секретар — проф. К. Ребюк; бібліотекар — Л. Бєлкін-Кайср.
Патримоніум — сплачений засновниками капітал у розмірі 2500 леїв та внески[5].
У жовтні 1936 року в Аккермані вже діяла Рада «Просвіти», яка затвердила статут товариства[4]. Наприкінці 1936 року організація розпочала свою діяльність та відкрила в місті читальню та бібліотеку. Про це 1937 року повідомляла львівська газета «Діло»[6]:
.jpg)
Окрім того, в жовтні 1936 року в статті «Басарабія — забута країна» газети «Діло» повідомлялося, що товариство «Просвіта» в Аккермані планувало видавати часопис для бесарабських українців[4].
Заборона і ліквідація
Імовірно, 1940 року, після першої окупації СССР, товариство «Просвіта» було заборонене і ліквідоване — як і в усій окупованій Україні. Василя Гетьманченка — віце-президента організації — заарештували 30 липня 1940 року та закатували в НКВД в Аккермані[7][8]: він не дожив до суду та помер 13 жовтня 1940 року в Аккерманській лікарні[9].
1994 року організація відроджена як «Білгород-Дністровське міське товариство „Просвіта“»[10].
Склад
- Ілько Гаврилюк — президент
- інж. Василь Гетьманченко — віце-президент
- інж. Н. Никлієвич — віце-президент
- проф. Корнелій Ребюк — секретар
- Леонід Бєлкін — бібліотекар[5]
Одним із членів аккерманської «Просвіти» був Галин Мартирій Андрійович — також співзасновник Українського наукового товариства, автор перших наукових хірургічних праць, опублікованих українською мовою, та перших українських словників медичної термінології[11].
Василь Гетьманченко — віце-президент «Просвіти»
Мартирій Галин – член «Просвіти»
Сім'я Леоніда Бєлкіна — бібліотекаря «Просвіти»
Примітки
- ↑ Стаття «Товариство „Просвіта“ (1868—1939)» на Вікіпедії
- ↑ А. І. Жуковський: Бессарабія, Енциклопедія сучасної України, 2003
- ↑ Гаврилюк Ілько Іванович / Р. І. Доценко // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006
- ↑ 4,0 4,1 4,2 Роман Голіян «Басарабія — забута країна» — Діло, № 241, 25 жовтня 1936 — Львів
- ↑ 5,0 5,1 5,2 5,3 Grefa Trib. Cetatea Alba S. I — Viitorul, № 8679 від 1936-12-13
- ↑ Оснування т-ва «Просвіта» в Аккермані. — с. 4, Діло, 28 січня 1937, переглянуто 21 травня 2023
- ↑ Верига Василь: Втрати ОУН в часи Другої Світової війни — с. 49 — Торонто : Новий Шлях, 1991., переглянуто 30 серпня 2021
- ↑ Наукове товариство ім. Шевченка у Європі: Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II). т. 1 с. 365—378 — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955., переглянуто 30 серпня 2021
- ↑ Старик Володимир: Розстріли в Чернівцях в червні-липні 1941 р., Scribd, 29 липня 2021, переглянуто 30 серпня 2021
- ↑ Перелік громадських об’єднань в міста Білгорода-Дністровського, Білгород-Дністровська міська рада
- ↑ Марія Джура: Cлово про Галина Мартирія Андрійовича та його словники — Луцьк : Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, 2015., переглянуто 22 травня 2023