Шабо
Шабо (фр. Chabo, рум. Şaba, від тур. acha-abag — «нижні сади») — село у передмісті Білгорода-Дністровського, адміністративний центр Шабівської сільської громади. Розташоване на березі Дністровського лиману, на відстані 10 км від Чорного моря.
Історія
1830 року Ульріх Родунер, один із перших колоністів Шабо родом із Зеннвальда у долині Рейна, Швейцарія, заснував найпершу в Шабо школу[1].
Публічна бібліотека
1929 року в Шабо заснували публічну бібліотеку, в правління якої входили: Олександр Файнберг, Сергій Русаченко, Олександр Крівонос, Ана Ігамнов та Ілько Гаврилюк. 1930 року українська громада Шабо зверталася до суду Четатя-Албе, аби «надати мешканцям ґміни Шабо-Тарг та сусідніх з ними право читати книги, журнали, газети тощо державною мовою, російською та іншими мовами меншин, які проживають у ґміні»[2][3].
1935 року бібліотеку звинуватили у відсутності румунської літератури — на захист виступив Ілько Гаврилюк із публічною статтею у часописі Dreptatea[4].
Виноробство
Шабо розташоване на тій же географічній широті, що й французька Бургундія. Виноград тут вирощували ще з античних часів греки, а пізніше, в період Османської імперії, — турки[5].
2003 року в селі заснували компанію SHABO[5].
Волонтерські організації
- «КОТЕдж» — притулок-хоспіс для тварин, який заснувала Лариса Нафігова у 2010-х роках.
Видатні діячі
- Гаврилюк Ілько Іванович — громадський діяч та активний член української громади села в 1930-х[6].
Галерея
Шабський симфонічний оркестр, 1920-ті
Примітки
- ↑ Олексій Пермінов: Заброшенное историческое здание в Белгороде-Днестровском, 04849.com.ua, 16 грудня 2019, переглянуто 25 серпня 2021
- ↑ Tribunalul Cetatea-Albă, secția I // Monitorul Oficial, Partea 2-a,1930-03-27 / nr. 70
- ↑ Галина Скоморохова, Шаранданов Гавриїл Іванович— Камчик, 16 січня 2024
- ↑ Dîn Cetatea Albă! Prigoana liberală împotriva minorităţilor — Dreptatea 1935-06-14 / nr. 2306
- ↑ 5,05,1 Рита Мороз: Мова про вино: інтерв'ю з Гіоргі Іукурідзе, співвласником компанії Shabo, Elle, 2 лютого 2022, переглянуто 17 квітня 2023
- ↑ Діло, № 229, 11 жовтня 1936