Вулиця Олімпійська

Олімпійська вулиця
Населений пункт Білгород-Дністровський
Історичні відомості
Колишні назви Поліцейська, Беліковича, Комсомольська
Загальні відомості
Протяжність 1 км
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Парки Парк Перемоги

Категорії

Вулиці Білгорода-Дністровського

Вулиця Олімпійська

Останнє редагування: 1 квітня 2024

Вулиця Олімпійська — вулиця у центрі Білгорода-Дністровського, що простягається від Аккерманської фортеці до Портової вулиці.

Назва

До 1895 року вулиця носила назву Поліцейська, оскільки на ній знаходилася поліцейська дільниця. 1895 року її перейменували на вулицю Беліковича — імовірно, на честь 100-ліття з дня народження засновника роду Беліковичів. За іншою версією, вулицю назвали на честь Олександра Беліковича, який за власні кошти замостив її бруківкою.

Назву Беліковича вулиця носила до 1940 року, допоки місто не захопив СРСР, — комуністи перейменували її на Комсомольську.

Історія

Часи Російської імперії

У часи Російської імперії вулиця простягалася від фортечної площі до вулиці Софіївської (нині Першотравнева): на перехресті цих вулиць стояв паркан, а за ним — виноградники, що тягнулися до села Шабо. Цю місцевість з виноградниками називали Сади.

Новий Аккерман

У 1930-х роках румунська влада розпочала будівництво району Новий Аккерман: він простягався від вулиці Сімеона Мурафа (нині Першотравнева) до залізниці (нині Портова вулиця). Район забудовували житловими будинками та приватними садибами.

Забудова

№ 6. Петербурзька гостиниця

Гостиниця «Петербурзька»

15 (28) вересня 1912 року Едуард Родунер, онук шабського колоніста Ульріха Родунера, відкрив на розі вулиць Беліковича та Старобазарної (нині Шевченка) готель «Петербурзька гостиниця». Пізніше він носив назви «Петроградська гостиниця» та «Бухарест». З 1928 року у цій будівлі знаходився Міський суд Четатя-Албе. 1940 року — відділ НКВД Аккерманської області, а з 1944-го — військова частина. Пізніше будівлю стали використовувати як гуртожиток міського рибтехнікуму, а згодом приватизували під квартири.

№ 10. Кафе «Ювілейне»

На місці сучасного кафе «Ювілейне» в імперські часи знаходився гастрономічний магазин комерсанта Барг. Пізніше, у час совєтської окупації, тут працювало кафе «Вітерець».

№ 13. Дім Родунера

Дім Едуарда Родунера, де він приймав гостей. У 1940—1941 роках, коли місто захопив СРСР, тут розташували Аккерманський міськздороввідділ.

Парк Перемоги

Книжковий магазин Анбіндера

На місці воріт сучасного Парку Перемоги до Другої світової війни знаходилася велика одноповерхова будівля — книжковий магазин Абрама Анбіндера.

№ 18. Школа № 5

Дім належав Семену Асвадурову. До 1917 року на першому поверсі будівлі діяв повітовий суд, на другому — виїзна сесія Верховного суду. З 1924 року — комерційне училище. 1935 року училище закрили, і до 1940 року на першому поверсі діяв румунський міський фінансовий відділ «Перчепція», а на другому — дитячий клуб «Стрежеря».

1947 року будівлю перебудували і розмістили в ній залізничну школу № 7 Кишинівської залізниці, згодом школа отримала номер 51. 1955 року заклад перейшов до системи Міністерства освіти УРСР та став школою № 3. 1977 року третя школа отримала нову будівлю, а за цією адресою почала діяти школа № 5.

№ 23. Жіноча прогімназія

Павлівське народне жіноче училище, 1869

Протягом 1860—1893 років у цій будівлі діяло Народне жіноче училище, а згодом Жіноча прогімназія.

№ 31. Дім Цезаря Беліковича

Дім Цезаря Беліковича.

Примітки