Родунер Едуард Костянтинович
Едуард Костянтинович Родунер (рос. Родунер Эдуард Константинович; пом. 1 грудня 1950, Зеннвальд, Швейцарія) — аккерманський підприємець, землевласник та поселянин німецького походження, онук шабського колоніста Ульріха Родунера; член Аккерманського товариства взаємного кредиту (з 1902), гласний Аккерманської міської думи (1912—1916), голова Аккерманської розкладкової присутності (1916).
Життєпис
Народився у родині Костянтина Родунера — сина шабського колоніста Ульріха Родунера родом із Зеннвальда у долині Рейна, Швейцарія, який 1830 року заснував першу школу в колонії Шабо[1].
1902 року Едуард Родунер став членом Аккерманського товариства взаємного кредиту. Під час єврейських погромів у жовтні 1905 року входив до Комітету громадської безпеки[2].
У своєму домі на вулиці Беліковича, 13 (нині вул. Олімпійська) тримав «ванний заклад та мармурні бані». Окрім того, володів 100 десятинами в Будаках (нині село Курортне) і тримав там ванні заклади та дачі для відпочинку[2].
15 (28) вересня 1912 року на розі вулиць Беліковича та Старобазарної (нині вул. Шевченка) відкрив гостиницю «Петербурзьку», яка користувалася великою популярністю. 1916 року перейменував її у «Петроградську»[2].
Станом на 1915 рік володів 100 десятинами[3].
У 1912—1916 роках Родунер займав посаду гласного Міської думи. 1916 року обраний головою Аккерманської розкладкової присутності. Після 1918 року, коли Бессарабія стала частиною Королівства Румунія, Родунер перейменував свій готель у «Бухарест»[2]. Згодом він продав його та вклав гроші в імперську марку, однак через інфляцію втратив увесь капітал[1].
У 1920-х роках після проведення аграрної реформи у Родунера лишилося 100 десятин землі в Будаки-Кордон. У першій половині 1928 року у німецькій газеті Бессарабії неодноразово з’являлося оголошення: «100 чудових ділянок/місць з віллами (під вілли) на відстані близько 200 м від пляжу, продаються в Будаки-Кордон за доступною ціною. Детальніше у Е. Родунера, Четатя-Албе»[1].
У 1930-х — член Національно-селянської партії[4]. 1937 року брав участь у виборах[5].
Помер 1 грудня 1950 року в Зеннвальді, Швейцарія[1].
Галерея
Ванні заклади Родунера, Будаки-Кордон
Рекламні оголошення
Примітки
- ↑ 1,01,11,21,3 Олексій Пермінов: Заброшенное историческое здание в Белгороде-Днестровском, 04849.com.ua, 16 грудня 2019, переглянуто 25 серпня 2021
- ↑ 2,02,12,22,3 Олексій Пермінов: Гостиница «Петербургская», Старий Аккерман, 11 травня 2013, переглянуто 25 серпня 2021
- ↑ Elita social-politică şi economică a Basarabiei. Sec. XIX — începutul sec. XX, volumul 1 — сторінка 278
- ↑ Intrunirea național-țărănista din Cetatea Albă — Dreptatea, 1938-02-10 / nr. 3067 — Arcanum
- ↑ Monitorul Oficial, Partea 1, decembrie 1937 (Anul 105, nr. 278-302) 1937-12-30 / nr. 301