Категорії

Родунер Едуард Костянтинович

	Реклама бань Едуарда Родунера
	Ім'я Родунер Едуард Костянтинович
	Народився Шабо
	Помер 1 грудня 1950 ; Зеннвальд, Швейцарія
	Національність німець
	Діяльність підприємець, землевласник, громадський діяч

Останнє редагування: 30 вересня 2024

Едуард Костянтинович Родунер (рос. Родунер Эдуард Константинович; пом. 1 грудня 1950, Зеннвальд, Швейцарія) — аккерманський підприємець, землевласник та поселянин німецького походження, онук шабського колоніста Ульріха Родунера; член Аккерманського товариства взаємного кредиту (з 1902), гласний Аккерманської міської думи (1912—1916), голова Аккерманської розкладкової присутності (1916).

Життєпис

Народився у родині Костянтина Родунера — сина шабського колоніста Ульріха Родунера родом із Зеннвальда у долині Рейна, Швейцарія, який 1830 року заснував першу школу в колонії Шабо^[1].

1902 року Едуард Родунер став членом Аккерманського товариства взаємного кредиту. Під час єврейських погромів у жовтні 1905 року входив до Комітету громадської безпеки^[2].

У своєму домі на вулиці Беліковича, 13 (нині вул. Олімпійська) тримав «ванний заклад та мармурні бані». Окрім того, володів 100 десятинами в Будаках (нині село Курортне) і тримав там ванні заклади та дачі для відпочинку^[2].

15 (28) вересня 1912 року на розі вулиць Беліковича та Старобазарної (нині вул. Шевченка) відкрив гостиницю «Петербурзьку», яка користувалася великою популярністю. 1916 року перейменував її у «Петроградську»^[2].

Станом на 1915 рік володів 100 десятинами^[3].

У 1912—1916 роках Родунер займав посаду гласного Міської думи. 1916 року обраний головою Аккерманської розкладкової присутності. Після 1918 року, коли Бессарабія стала частиною Королівства Румунія, Родунер перейменував свій готель у «Бухарест»^[2]. Згодом він продав його та вклав гроші в імперську марку, однак через інфляцію втратив увесь капітал^[1].

У 1920-х роках після проведення аграрної реформи у Родунера лишилося 100 десятин землі в Будаки-Кордон. У першій половині 1928 року у німецькій газеті Бессарабії неодноразово з’являлося оголошення: «100 чудових ділянок/місць з віллами (під вілли) на відстані близько 200 м від пляжу, продаються в Будаки-Кордон за доступною ціною. Детальніше у Е. Родунера, Четатя-Албе»^[1].

У 1930-х — член Національно-селянської партії^[4]. 1937 року брав участь у виборах^[5].

Помер 1 грудня 1950 року в Зеннвальді, Швейцарія^[1].