Користувач:Nykyforiv/Пропозиції назв вулиць

Матеріал з Аккерманіка

вул. 30 років Перемоги -> вул. Василя Гетьманченка

Василь Іович Гетьманченко (нар. 22 березня 1902, с. Дальнічень, Аккерманський повіт — пом. 13 жовтня 1940, Аккерман) — український громадський та політичний діяч 1930-х років. Вчився у Празі, жив та працював у Аккермані в 1930-х роках.

1936 року — один із співзасновників товариства «Просвіта» в Аккермані, першого на Бесарабії. Василь очолив у ньому посаду віцепрезидента[1].

За інформацією з книги «Організація Українських Націоналістів 1929—1954» (Париж, 1955), Василь Гетьманченко діяв зв’язковим проводу ОУН (Організації українських націоналістів) на теренах Південної Бесарабії[2][3][4].

За фахом — інженер-конструктор. Закатований НКВД в Аккермані 1940 року.

  • Василь Гетьманченко

    Василь Гетьманченко

  • Гетьманченко Василь Іович (2).jpg

вул. Декабристів -> вул. Мартирія Галина

Мартирій Андрійович Галин (нар. 14 квітня 1858, с. Гура Роша (тепер Козацьке) — пом. 1943) — член товариства «Просвіта» в Аккермані; лікар-хірург, доктор медицини; один із засновників Українського наукового товариства у Києві, яке працювало під керівництвом Михайла Грушевського.

Автор перших наукових хірургічних праць, опублікованих українською мовою, та перших українських словників медичної термінології.

Мартирій Галин приятелював із багатьма українськими діячами, зокрема з Лесею Українкою, Михайлом Грушевським, Іваном Франком, Миколою Костомаровим та Михайлом Драгомановим[5]. Коли Леся Українка 1891 року відвідувала Шабо, вона гостювала у Мартирія та писала про це своїй матері[6].

1920 року Мартирій Галин повернувся на Бесарабію, жив в Аккермані за адресою вул. Беліковича, 13.

  • Мартирій Галин

    Мартирій Галин

  • Привітання організації «Пласт» у Празі від М. Галина та аккерманців, 1931

    Привітання організації «Пласт» у Празі від М. Галина та аккерманців, 1931


Вулиця Короленка -> вул. Ілька Гаврилюка

Ілько Іванович Гаврилюк (нар. 1888, с. Опарипси, Волинь — пом. після 1960, Румунія) — український письменник та громадсько-політичний діяч, просвітянин, редактор. Провідник бесарабських українців у 1920—1930-х роках.

1913 року Iлька Гаврилюка обрали на посаду Товариша голови у товаристві «Українська хата» в Одесі — цю просвітницьку інституцію створив Іван Липа після закриття одеської «Просвіти» 1912 року[7]. 1914 року Ілько став головою «Української хати»[8]. Цього ж року організація була закрита[7].

12 червня 1917 року брав участь у проголошенні Першого Універсалу Української Центральної Ради як член Президії Центральної Ради[9].

Жив у Шабо в 1920—1930-х роках. За його сприяння в Аккермані 1936 року відкрили товариство «Просвіта». З 1932 року — посол від Бесарабії в румунському парламенті (від Націонал-цараністської партії), виборював права української меншини.

  • Ілько Гаврилюк

    Ілько Гаврилюк

  • Привітання Ілька Гаврилюка від часопису «Діло», 1932

    Привітання Ілька Гаврилюка від часопису «Діло», 1932

  • Виступ Ілька Гаврилюка перед королем Румунії, під час святкування Хрещення Господнього в Кишиневі, 1940

    Виступ Ілька Гаврилюка перед королем Румунії, під час святкування Хрещення Господнього в Кишиневі, 1940

Вулиця Костянтина Паустовського -> вул. Олександра Шайбле

Олександр Якович Шайбле (нім. Alexander Jakowlewitsch Schaible; нар. 18 січня 1878, Аккерманський повіт — пом. 23 грудня 1919, Одеса) — український військовий діяч, генерал-хорунжий Армії УНР; активно працював над створенням організаційної структури та символіки Української армії, зокрема над старшинськими рангами, нагородами, знаками розрізнення та уніформою.

З лютого 1919 року обіймав посаду начальника Головного управління Генерального штабу Дієвої армії УНР. Входив у постійній склад Ставки Головного Отамана Симона Петлюри.

вул. 28 червня -> вул. Просвіти

Товариство «Просвіта» — це громадська організація, створена 1868 року у Львові з метою культурно-наукового розвитку, консолідації народної спільноти та піднесення національної свідомості українського народу. Організація поширила свою діяльність на всі українські землі, і на Бесарабії першу «Просвіту» заснували саме в Аккермані.

Товариство «Просвіта» в Аккермані — громадська організація, заснована в місті 1936 року. При ній працювала читальня та бібліотека.

Створена за сприяння Ілька Гаврилюка — українського письменника та громадсько-політичного діяча Півдня України.

У жовтні 1936 року в Аккермані вже діяла Рада «Просвіти», яка затвердила статут товариства[10]. Наприкінці 1936 року організація розпочала свою діяльність та відкрила в місті читальню та бібліотеку. Про це 1937 року повідомляла львівська газета «Діло»[11]. Окрім того, в жовтні 1936 року в статті «Басарабія — забута країна» газети «Діло» повідомлялося, що товариство «Просвіта» в Аккермані планувало видавати часопис для бесарабських українців[12].

Імовірно, 1940 року, після першої окупації СССР, товариство «Просвіта» було заборонене і ліквідоване — як і в усій окупованій Україні. Василя Гетьманченка — віцепрезидента організації — заарештували 30 липня 1940 року та закатували в НКВД в Аккермані[13][14]: він не дожив до суду та помер 13 жовтня 1940 року в Аккерманській лікарні[15].

  • Просвіта (лого).png

вул. Татарбунарського повстання -> ?

вул. Івана Єльцова -> ?

Іван Єльцов — росіянин, нар. в Челябінській області, військовий Червоної армії, відзначився відзначився 22–26 серпня 1944 під час форсування Дністровського лиману[16].

Вулиця Едуарда Багрицького -> ?

Вулиця Валентина Катаєва -> ?

Вулиця Костянтина Паустовського -> ?

Вулиця Катерининська -> ?

Вже перейменована в Одесі, з 2024 року — Європейська вулиця (Одеса).

Виправлення помилок:

  • вул. Профсоюзна -> вул. Профспілкова
  • вул. Буджакська -> вул. Буджацька
  • вул. Коперативна -> вул. Кооперативна
  • пров. Коперативний -> вул. Кооперативна
  • вул. Огородна -> вул. Городня
  • пров. Огородний -> пров. Городній

Перевірте ще, будь ласка, чи правильна назва у вулиці Плавньова (правильно Плавнева) та провулок Плавньовий.

Провулки

Провулок 30 років Перемоги -> пров. Василя Гетьманченка

Провулок 9 Січня -> пров. Січневий

Вулицю 9 Січня перейменували на Січневу, провулок забули.

З Вікіпедії:

9 січня за старим стилем у Санкт-Петербурзі влада жорстоко розігнала мирну демонстрацію, учасники якої мали на меті вручити цареві «Петицію робітників і жителів Петербурга для подання Миколі II». Розстріл велелюдного мітингу, який отримав назву «кривава неділя», став одним із поштовхів до революції 1905 року.

Провулок Короленка -> ?

Провулок Катаєва -> ?

Примітки

  1. ↑ Grefa Trib. Cetatea Alba S. I — Viitorul, № 8679 від 1936-12-13
  2. ↑ Організація Українських Націоналістів 1929-1954; збірник статтей у 25-ліття ОУН. (На чужині: Вид. 1-ї Укр. Друкарні у Франції, 1955), стор. 219
  3. ↑ Верига Василь: Втрати ОУН в часи Другої Світової війни — с. 49 — Торонто : Новий Шлях, 1991., переглянуто 30 серпня 2021
  4. ↑ Гривул Тарас: Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Розділ «Чисельність підпільної мережі ОУН на території УРСР в 1940–1941 роках» — с. 265 — Львів : Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 1992., переглянуто 30 серпня 2021
  5. ↑ С. Нечаїв: До 100-річчя видання «Російсько-українського медичного словника» Мартирія Галина, с. 77–79, Українські медичні вісті, 16 травня 2023, переглянуто 27 червня 2023
  6. ↑ 31.08.1891 р. До матері, Леся Українка — Енциклопедія життя і творчості
  7. ↑ 7,0 7,1 Качкан В. Посланник на ниву слова (Iван Липа в освiтленнi нових iсторичних джерел та матерiалiв). С. 182-202
  8. ↑ Гаврилюк Ілько Іванович / Р. І. Доценко // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006
  9. ↑ Оголошення Універсалу і українська маніфестація 12 червня. — Нова Рада. №63 від 14.06.1917
  10. ↑ Роман Голіян «Басарабія — забута країна» — Діло, № 241, 25 жовтня 1936 — Львів
  11. ↑ Оснування т-ва «Просвіта» в Аккермані. — с. 4, Діло, 28 січня 1937, переглянуто 21 травня 2023
  12. ↑ Роман Голіян «Басарабія — забута країна» — Діло, № 241, 25 жовтня 1936 — Львів
  13. ↑ Верига Василь: Втрати ОУН в часи Другої Світової війни — с. 49 — Торонто : Новий Шлях, 1991., переглянуто 30 серпня 2021
  14. ↑ Наукове товариство ім. Шевченка у Європі: Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II). т. 1 с. 365—378 — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955., переглянуто 30 серпня 2021
  15. ↑ Старик Володимир: Розстріли в Чернівцях в червні-липні 1941 р., Scribd, 29 липня 2021, переглянуто 30 серпня 2021
  16. ↑ Єльцов Іван Семенович — Енциклопедія Сучасної України
Отримано з https://akkermanika.org/index.php?title=Користувач:Nykyforiv/Пропозиції_назв_вулиць&oldid=9742