.jpg)
Пудівітр Матвій Матвійович
Матвій Матвійович Пудівітр (7 травня 1890, Королівство Богемія (нині Чехія) — 8 квітня 1965, Білгород-Дністровський) — міський садівник Білгорода-Дністровського у 1930—1950-х роках.
Життєпис
Матвій Матвійович Пудівітр народився 7 травня 1890 року в Чехії[1]. У метричній книзі записаний як Ян Пудівітр[2][3].
Із 15 років працював у графському саду. Закінчив спеціальний інститут садівництва. 1925 року переїхав у Четатя-Албе, і примарія міста запросила його на посаду міського садівника[1].
Матвій Матвійович писав[4]:
Пригадую, як приїхав я сюди 1925 року. Місто було тоді мало озелененим. Міський сад, розташований у центрі, тільки з’являвся, він був обнесений іржавим колючим дротом. Сад освітлював один гасовий ліхтар. У саду було п'ять грубо збитих лавок.
Туго йшла робота з озелененням. Міська управа скупилася на витрати. Посадкового матеріалу на місці не було, за ним доводилося їздити в ліси під станцію Бессарабську. За квіткової розсадою їздили в Бендери і Кишинів.
Оранжерея
_(%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%80).jpg)
Наприкінці 1920-х років на вулиці Алба-Юлія (нині вул. Військової Слави) Пудівітр відкрив оранжерею-розплідник. Знайти землю для цього було непросто, бо більшість землі у місті належала приватним особам, проте йому вдалося знайти територію площею в півтори гектари. Поруч на цій же вулиці Матвій Матвійович збудував одноповерховий котедж, який зберігся донині[1].
Міський садівник
У кінці 1920-х, коли примаром міста обрали Пауля Нікореску, благоустрій та озеленення міста пішли на краще. 1929 року Міський сад (нині Михайлівський сквер) обгородили решітчастим парканом та збудували в ньому ротонду, в якій вечорами на вихідних грав духовий оркестр[3]. Із колії міської конки облаштували гарну алею, завиту гліцинією та текомою[1].
Окрім того, за румунської влади заклали декілька нових скверів: на вулиці Емінеску (нині вул. Незалежності) та на розі вулиць Реджеле Фердинанда та Беліковича (нині вул. Миколаївська та Олімпійська)[1].
_(%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%80).jpg)
1935 року, коли в Четатя-Албе відкрили новий аеропорт, Матвій Пудівітр облаштував озелення дороги до нього[5]. У 1936—1937 роках керував оновленням Громадського саду: у ньому збудували круглий басейн із фонтаном та на клумбах розмістили статуї гномів[6].
За совєтської окупації Матвій Пудівітр лишився на посаді міського садівника. Він працював над озелененнями парків Перемоги, Миру, Комсомола (нині — Парк Військової Слави) та скверу Пушкіна (нині — Дитячий парк), створив квіткову композицію біля пам’ятників тоталітарним вождям Леніну та Сталіну[1].
Окрім того, Пудівітр працював над оформленням подвір’їв Педагогічного коледжу, колишньої Земської управи та навколишніх курортів. За часи його роботи у місті висадили сотні кулястих акацій та шовковиць[1].
1953 року міський «Зеленгосп», очолюваний Пудівітром, отримав перехідний Червоний прапор та премію у 5 тисяч рублів за високу якість робіт[1].
8 квітня 1965 року Матвій Пудівітр помер, похований на Грецькому кладовищі[1].
«Озеленення Аккермана»
За свого життя Матвій Пудівітр уклав та опублікував фотоальбом «Озеленення Аккермана», який зображає озеленення міста протягом 1930—1950-х років під його ж керівництвом. У нього увійшли 79 фотографій[7].
Із 2000 року альбом зберігається у Білгород-Дністровському краєзнавчому музеї[8].
Вшанування пам’яті
- 2016 року провулок Енгельса, в кінці якого знаходився міський «Зеленгосп», перейменували на провулок Пудівітра[9].
- У березні 2023 року в Білгород-Дністровському краєзнавчому музею відкрили виставку «Сторінки старого альбому», присвячену фотоальбому Пудівітра «Озеленення Аккермана»[7].
Галерея
- Кольоризовані світлини
Ресторан у Громадському саду, 1929
Клумба у Громадському саду, 1930
Громадський сад, 1936
Алея у Громадському саду, 1937
Громадський сад, 1937
Пудівітр біля ротонди, Громадський сад, 1937
Оранжерея, 1937
Громадський сад, 1938
Алея у Громадському саду, 1938
Пудівітр у саду Чоловічої гімназії, 1930-ті
Парк Перемоги, після окупації міста СССР, 1940-ві
Парк Перемоги, 1940-ві
Пудівітр Матвій Матвійович, 1948
_(%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%80).jpg)
_(%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%80).jpg)
_(%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%80).jpg)
_(%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%80).jpg)
_(%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%80).jpg)
_(%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%80).jpg)
.jpg)
_(%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%80).jpg)
.jpg)
.jpg)
_(2)_(%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%80).jpg)
_(%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%80).jpg)
_(%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%80).jpg)
- Квіткові композиції, що прославляють тоталітарних вождів; час совєтської окупації
Пудівітр біля клумби у парку Перемоги, 1952
Клумба в парку Перемоги, 1958
.jpg)
.jpg)
Див. також
Примітки
- ↑ 1,01,11,21,31,41,51,61,71,8 Олексій Пермінов: Люди Аккермана. Городской садовник Матвей Пудивитр, Старий Аккерман, 10 червня 2018, переглянуто 6 червня 2021
- ↑ Володимир Воротнюк: У Білгороді-Дністровському вандали пошкодили клумбу у парку Перемоги, Махала, 1 червня 2023, переглянуто 9 червня 2023
- ↑ 3,03,1 Володимир Воротнюк: Парки Аккермана (Белгорода-Днестровского), topor.od.ua, 2 грудня 2016, переглянуто 8 червня 2023
- ↑ Олексій Пермінов: История парка Ленина. Часть 3-я. Под властью румын, Старий Аккерман, 29 березня 2015, переглянуто 30 червня 2021
- ↑ Олексій Пермінов: История аэропорта Четатя-Албэ / Аккерман, Старий Аккерман, 9 листопада 2013, переглянуто 17 лютого 2023
- ↑ Олексій Пермінов: Гномики в центральном парке, Старий Аккерман, 30 березня 2020, переглянуто 9 червня 2023
- ↑ 7,07,1 «Сторінки старого альбому», Білгород-Дністровський краєзнавчий музей, 7 березня 2023, переглянуто 24 квітня 2023
- ↑ Михайло Большаков: Летопись Килийщины. Края обетованные — 2022., переглянуто 9 червня 2023
- ↑ Розпорядження Білгород-Дністровського міського голови «Про перейменування назв вулиць, провулків, скверів міста», Білгород-Дністровська міська рада, 22 лютого 2016, переглянуто 22 травня 2021