Аккерманський трамвай

Останнє редагування: 11 листопада 2024

Аккерманський трамвай, «міська конка» — система трамвая на кінній тязі, що діяла в Аккермані у 1900—1910-х роках; складалася з одного кільцевого маршруту.

Історія

Будівництво

Міський кінний трамвай в Аккермані почали будувати 1904 року^[1] і ввели в експлуатацію 7 червня 1905 року. Основним його призначенням було перевозити вантажі, а особливо зерно до причалів на березі лиману. Перевезення пасажирів при цьому було нерентабельним, і збитки покривали за рахунок перевезень вантажів^[2].

Концесія Миколи Спозито

Микола Спозито

Трамвайну систему в Аккермані на умовах концесії (термін — 40 років) збудував Микола Іванович Спозито — італієць за походженням^[3], судновласник, промисловець, меценат та почесний громадянин Херсону^[2]. Його батько Джованні Франческо Спозито походив із Неаполітанського королівства^[4].

У Херсоні Микола Спозито був авторитетною та поважною людиною: його обирали гласним Херсонської міської думи, членом облікового комітету міського громадського банку, біржового комітету Херсонської торгової біржі, членом Херсонського благодійницького товариства та почесним піклувальником Херсонського морехідного училища^[3]. В Аккермані ж він володів орендував чотири пароплави та десятки барж^[4].

Будівництво конки курував приятель Спозито та син Михайла Фемеліді, міського голови Аккермана у 1895—1897 роках, — Петро Фемеліді, який водночас займався торгівлею зерном та тримав власні судна^[5].

1905 року на усіх причалах Аккермана облаштували естакади для потреб міського трамвая за проєктом Будівельного відділення Бессарабського Губернського правління^[6]^[1].

1907 року колією пустили паровий локомотив^[2]. Однак у Миколи Спозито фінансові справи йшли не ладно, і 1909 року він продав трамвай, а 1912-го і зовсім оголосив про банкрутство^[5].

Збитковість та закриття

На початку 1910-х років для Аккерманського трамвая закупили частину вагонів одеської конки, а новим власником та концесіонером трамвая став росіянин Іван Лобанов-Ростовський — пізніше міська дума судилася з ним, бо він порушував правила договору. Тим часом через економічну ситуацію та низький попит на зерно та хліб кількість вантажоперевезень зменшувалася і трамвай приносив все більше збитків^[5].

1918 року, коли Румунія окупувала Буджак, а совєти — інший берег Дністра, пароплавне сполучення Дністровським лиманом припинилося і врешті трамвай став нерентабельним^[2].

У статистичному описі Четатя-Албе за 1923 рік трамвай вже згадували як закритий: «Існує система кінного трамвая, який колись функціонував»^[5]. У 1930-х роках трамвайну систему закрили^[2], а обладнання трамвайної майстерні вивезли в Румунію^[7]. Частину колій міський садівник Матвій Пудівітр використав для вхідної арки у кафе в Громадському саду (нині тут діє кафе «Зелений шум»)^[8].

Арки, які зробив з трамвайної колії Матвій Пудівітр у Громадському саду, 1937

Маршрут

Карта маршруту трамвая

Існував один напівкільцевий маршрут трамвая^[9]. Він починався на околицях міста, де тримали хлібні та винні склади, — біля Свято-Миколаївської церкви на вулиці Ізмаїльській, проходив Ізмаїльською до фортеці, оминав її та завертав на Скобелівську вулицю (нині Грецька). Трамвай проїжджав повз усі причали міста та завертав на Олександрівську (нині вул. Пушкіна). Далі — на Архієрейську (нині вул. Незалежності), проходив особняк Ярошевича та виїжджав на Михайлівську, а потім Ізмаїльською вулицею вертався на початок маршруту^[1]^[10].

Конюшні кінної залізниці знаходилися за сучасною адресою вул. Ізмаїльська, 85^[1].

Технічні характеристики

Вагони відкритого типу Варшавського трамваю, пізніше куплені для Аккерманської конки, 1892

Ширина колії — 1524 мм^[11], її виливали на Брянському залізничному заводі. Швидкість вагонів — 12 верст за годину. Оскільки вагони їздили досить повільно, пасажири могли зійти або застрибнути в трамвай на ходу^[5].

У використанні були пасажирські вагони відкритого типу, куплені у Варшаві, і закритого типу — в Одесі^[12]^[2].

Усі вагони конки мали свій номер та були оснащені гальмами та ліхтарями. Літерні квитки для проїзду продавав кондуктор, присутній у кожному екіпажі^[1].

Спогади

Н. Амітаї у єврейській книзі пам'яті «Аккерман і містечка його району» 1983 року видання так описував міський трамвай^[10]:

Один із заможних християнських жителів Аккермана на ім’я Фемеліді вирішив зробити для міста дешевий, зручний і «сучасний» засіб пересування. Для цього він запустив «конку» (на зразок маленького «трамвая», запряженого кіньми). Вузькі залізничні колії проклали по вулицях міста, вони перетинали деякі вулиці: Ізмаїльську, Софіївську, Миколаївську, Михайлівську, Олександрівську, по всій вулиці уздовж берега лимана і доходили до великого борошномельного млина братів Асвадурових.

Основна лінія вантажного руху проходила великою та довгою Ізмаїльською вулицею, а також міською площею перед фортецею. Один запряжений кінь, ковзаючи по начищених коліях, легко тягнув десятки залізних вагонів, закритих і відкритих, доверху навантажених тисячами мішків зерна, вивезених із сараїв. Кінь привозив їх до причалів, а там їх вивантажували на бурові установки та баржі.

Цей Фемеліді був ініціативною людиною, і він дав Аккерману сучасніший засіб пересування, замінивши коня великим старомодним локомотивом, який тягнувся з важким видихом і скрипом і мав довгий ланцюг повних вагонів. Він задмив вулиці чорним, брудним і задушливим димом, який виходив із його старих нутрощів, і своїм диким свистом заважав відпочинку мешканців і нормальному руху в цій частині міста. Він викликав гнів населення, яке проклинало і посилали всі свої погані сни на голову «чорного демона». Кілька років потому цей вид транспорту ліквідували, а Фемеліді втратив усі свої активи.

Галерея

Вагон трамвая біля Миколаївського скверу, 1900-ті
Трамвай проїжджає повз лікарню Червоного Хреста, початок маршруту, 1906
Трамвайна колія біля Жіночої гімназії
Зупинка біля собору
Трамвайні колії на 3-му причалі, 1910-ті
Колія та зупинка на початку Скобелівської вулиці (нині Грецька), 1915
Дім Аккерманської спілки (нині вул. Михайлівська, 23), на передньому плані видно колії трамвая, 1930-ті
Вулиця Михайла Хороброго (нині Михайлівська), по центру видна колія вже закритого трамвая, 1930-ті