Асвадурови
Родина Асвадурових (Асвацатуріанц, Асвадзадуріанц) — відомий вірменський рід в Аккермані, представники якого володіли нерухомістю та виноградниками у місті.
Історія
Предки вірмен Асвадурових (або Асвацатуріанц) переселилися до Четатя-Албе з Константинополя напередодні його падіння 1453 року. Коли турки наступали на місто у 1475—1484 роках, родина знайшла притулок в іншій частині Бессарабії, де займалася виноробством. Пізніше, на початку XVIII століття, Асвадурови повернулися в Аккерман[1].
Прізвище Асвадзадуріанц (або Асвацатуріанц) походить від імені Асвадур — «Богом даний». З плином русифікації у краю прізвище змінили на Асвадуров. Дітям давали традиційні вірменські імена, які, проте, з часом також русифіковували[1].
Як і більшість вірменів міста, Асвадурови займалися виноробством і торгівлею. Засновник роду — Ісаак-Ісахаг Асвадуров. Окрім виноробної та торговельгої справи, він був піклувальником Успенської вірменської церкви та Вірменського училища[2]. Ісахаг Асвадзадуріанц похований біля Вірменської церкви. Його могилу, як і могили інших Асвадурових та Вірменське кладовище загалом, зруйнували комуністи за совєтської влади[1].
Його сини Сираган (1840—1925) та Федір (Худаверді) продовжили справу батька, який лишив їм велику спадщину в Аккермані та Одесі. 1886 року вони заснували торговий дім «Сини І. Асвадурова», який контролював виробництво тютюну, борошна, вина та значну частину мануфактурної торгівлі в Одесі та Аккермані. В Аккермані брати торгували одягом і срібними виробами, залізом і борошном, володіли паровим млином, цегляним заводом та виноградниками[1].
Сираган Асвадуров мав статус одеського купля 1-ї гільдії, пережив Жовтневий переворот та позбавлення його власності в Одесі совєтською владою. Він помер в Четате-Албе 1925 року у 77-річному віці в родинному колі[1].
Серед онуків засновника династії: Леон Асвадуров — співробітник вірменського часопису «Арах», який видавали в Москві та Петербурзі, — та Іван Асвадуров – спадковий почесний громадянин та гласний Одеської міської думи[2].
Абрам Асвадуров у 1897—1898 роках був міським головою Аккермана[3].
Власність
В Аккермані родині Асвадурових належав цілий квартал між вулицями Новобазарною та Поліцейською (зараз Маяковського та Олімпійська)[4].
Вони володіли цегляним заводом у передмісті, в посаді Папушой, та паровим млином на вулиці Скобелівській[1].
Галерея
Будинки Асвадурових на Софіївській вулиці (нині Першотравнева), 1930-ті
Паровий млин Асвадурова, 1910-ті
Примітки
- ↑ 1,01,11,21,31,41,5 Олексій Пермінов: Сыновья Исаака Асвадурова, Старый Аккерман, 21 березня 2013, переглянуто 22 травня 2021
- ↑ 2,02,1 Маріанна Касьєнс: «Етнічна структура торгової спільноти Південної Бессарабії наприкінці ХІХ ст.» — Етнічна історія народів Європи — Київ : Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2013., переглянуто 22 травня 2021
- ↑ Олексій Пермінов: История 2-я. Электрический трамвай, Старий Аккерман, 18 червня 2023, переглянуто 9 липня 2023
- ↑ Олексій Пермінов: Фотосравнения. Дома Асвадуровых, Старый Аккерман, 27 листопада 2017, переглянуто 22 травня 2021