Середа Григорій Климович

Останнє редагування: 21 травня 2025
Матеріал з Аккерманіка
Ім'я
Григорій Климович Середа
рум. Grigore Sereda
Національність
Діяльність
громадський діяч, примар, вчитель

Середа Григорій Климович

Останнє редагування: 21 травня 2025

Григорій Климович Середа, також відомий як Гриць Середа (нар. с. Плахтіївка, Аккерманський повіт) — український громадський діяч; примар Плахтіївки у 1930-х; вчитель у Плахтіївській школі протягом усього життя.

Один із провідників української громади в Буджаку в першій половині XX століття.

Життєпис

Батько Гриця — Середа Клим Данилович

Народився у Плахтіївці на Аккерманщині. Батько — Клим Данилович, старшина волості, переселенець із села Плахтіївка на Кропивниччині (тоді — у складі Катеринославської губернії)[1].

Громадська та політична діяльність

Все життя працював у Плахтіївській школі, відкритій 1875 року[2].

1924 року брав участь у Татарбунарському повстанні та був заарештований[3]. Окрім того, румунська преса писала, що 1922 року Гриць Середа брав участь у заворушеннях в Четатя-Албе, а 1923-го — заарештований за руйнування важливих мостів[4].

Один із провідників української громади в Буджаку[5]. 17 лютого 1934 року, румунські поліцейські здійснили обшук в будинку Григорія Середи та вилучили в нього Меморандум "в питанні шкіл для меншин, застосованих до українців в Бессарабії". В цьому Меморандумі, Григорій Середа захищав право українців Бессарабії на навчання українською мовою та підкреслював інтерес Румунії в цьому питанні[6]. Румунська дослідниця Оана-Марія Міту зазначала, що Григорій Середа розглядав можливість партнерства між українцями Буджаку та румунською владою. Румунські урядовці, однак, не поспішали прийняти цю пропозицію, розглядаючи Середу як "українського іредентиста"[7].

У 1930-х роках — примар Плахтіївки[8].

1936 року львівський журналіст Роман Голіян мандрував Бесарабією та згодом опублікував історію української громади Буджака у серії статей «Басарабія — забута країна» (часопис «Діло», Львів). У статті відзначена активна громадська праця Гриця Середи[9]:

Націонал-цараністська партія (НЦП)

Гриць був членом Націонал-цараністської партії (НЦП; з рум. Partidul Național-Țărănesc — укр. Націонал-селянська партія). НЦП підтримувала збереження демократично-конституційного режиму, в контексті зростання фашистських тоталітарних тенденцій в Румунії, та виступала за захист національних меншин[10].

2 серпня 1935 року Гриць взяв участь у великому з'їзді НЦП повіту Четатя-Албе в Кулевчі[11]. Наступного 1936 року разом із іншими плахтунами організував марш від Плахтіївки до Аккерману. Разом вони пройшли 60 км через Байрамчу, Успенівку, Манаші — і врешті долучилися до з'їзду партії у місті. Мітингувальники-плахтуни несли плакати, в яких у чорній траурній рамці були обведені слова «надія», «добро», «справедливість», «закони і свободи» — як суспільні блага, давно чужі українцям Бесарабії[12].

Агітаційна листівка за Г. Середу від Організації Націонал-Крестьянської Партії с. Плахтіївки

Під час з'їзду Гриць Середа критикував тодішній уряд та демонстрував прихильність селянства до програми Націонал-цараністської партії. Свій виступ він підсумував тим, що жудець Четатя-Албе не представлений національними меншинами, націонал-цараністами[12].

1937 року Гриць став депутатом жудеця Четатя-Албе[13].

У лютому 1938 року взяв участь у передвиборчих зборах НЦП Четатя-Албе[14] — і вже у березні 1938 року партію заборонили[15].

Див. також

Примітки

  1. Любов Клим: Уривки із публікації в газеті «Советская новь» (Спецвипуск «Родина»), від 23 серпня 2000 р. Автор С. Примаченко, історик,ветеран учительської праці — 28 липня 2020
  2. Історія школи, Плахтіївський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №3, переглянуто 19 січня 2024
  3. Іван Думініка: Плахтеевка и Татарбунарское восстаник (1924 г.) — 21 квітня 2021. «Камчік, історія з 1830»
  4. Din lumea școlii și bisericii – Calendarul, 1933-10-01 / nr. 487 – Arcanum
  5. Тулуш Артур: «Восточные славяне из Южной Бессарабии под Румынской администрацией (1918—1940)» — Галац, Університет «Нижній Дунай», 2017
  6. Arthur Viorel Tuluș ред., Stări de spirit ale populației din județul Cetatea Albă între anii 1933-1934: documente din Arhiva de Stat a Regiunii Odessa, Ucraina (Brăila: Muzeul Brăilei «Carol I», Editura Istros, 2016), 199–205.
  7. Mitu, Oana-Maria. Romanian nation-building in the interwar period: some considerations on the relations with the Russian and the Ukrainian communities in Southern Bessarabia. Південь України: Етноісторичний, Мовний, Культурний та Релігійний Виміри [Sudul Ucrainei: perspective etno-istorice, lingvistice, culturale şi religioase], editor Mykola Myhailutsa, Universitatea Maritimă din Odessa, Oldi Plus, Herson, 2021, p. 223-232.
  8. Alex Scraiber: Дорогі брати хлібороби! — 2 серпня 2020, Facebook
  9. Каруник К. Д.: Українська мова в шкільній освіті підрумунської Бесарабії на початку 1920-х років — Лінгвістичні дослідження, 2020
  10. National Peasants' Party — стаття в Англійській Вікіпедії
  11. Campania national-taranista , in judetul Cetatea Albă – Marea adunare din comuna Culevcea — Dreptatea, 1935-08-20 / nr. 2357 – Arcanum
  12. 12,012,1 Mircea Ispir: Impunătorul congres al organizaţiei din Cetatea-Alba – Dreptatea, 1936-06-12 / nr. 2586 — Arcanum
  13. Nouii consilieri ai judeţului Cetatea-Albă — Curentul, august 1937 (Anul 10, nr. 3412-3442)1937-08-04 / nr. 3415
  14. Intrunirea național-țărănista din Cetatea Albă — Dreptatea, 1938-02-10 / nr. 3067 — Arcanum
  15. Partidul Național-Țărănesc — Румунська Вікіпедія