Злочини СССР в Аккермані
Злочини СССР в Аккермані — список злочинів, вчинених в Аккермані окупаційним режимом СССР.
Вбивства
- Василь Гетьманченко — український громадський та політичний діяч 1930-х років на Південній Бессарабії[1], зв’язковий ОУН на теренах Буджака[2][3]. Після окупації комуністи викрили Гетьманченка та заарештували його 30 липня 1940 року в Аккермані. Обвинувачення — керівництво контррозвідувальними органами ОУН[4]. Большевики закатували Василя[3][1], він не дожив до суду та помер 13 жовтня 1940 року в Аккерманській лікарні[4].
Крадіжки
- 1940 року відібрали книговидавничий бізнес Ізраїла Анбіндера[5].
.jpg)
- 1940 року відібрали особняк Рональда Гармсена — головного інженера Національної дорожньої служби у повіті Четатя-Албе. В особняку розмістили Дворець піонерів[6].
Злочини проти громад
Вірменська громада
1940 року у вірменської громади Аккермана комуністи відібрали церкву Успіння Пречистої Богородиці[7].
1980 року компартійні керівники розграбували та побудували на місці Вірменського кладовища гуртожиток м’ясокомбінату[8].
Єврейська громада
Комуністи ліквідували єврейські інституції та організації, включно з навчальними закладами і благодійними організаціями; залишили лише молитовні будинки та цвинтарі. Через місяць після окупації почалася хвиля арештів. З міста зникли єврейські активісти, сіоністи та всі, хто відігравав роль у єврейському громадському житті[9].
У ніч на 13 червня 1941 року, серед ночі, комуністи «підняли» сотні людей і депортували їх у Сибір, на Урал та Байкал. Серед вигнанців були: Моше Хеллман, який багато років служив головою громади, Ізраель Ейбіндерр, брати Єрославські, Кути Вільдерман, Шалом Теплізький, Давид Берман, Шмуель Гелборд, Йосиф Квітко, Ханіна Краснінскі та інші. Лише деякі з вигнанців вижили і жоден із них не повернувся до рідного міста[9].
Римо-католики
1946 року окупаційна влада СССР закрила Римсько-католицьку церкву, відібрала її приміщення та перетворила його на житловий будинок. З тих пір у будівлі проживає вісім родин та розташована невелика фірма[10].
Примітки
- ↑ 1,01,1 Наукове товариство ім. Шевченка у Європі: Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II). т. 1 с. 365—378 — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955., переглянуто 30 серпня 2021
- ↑ Гривул Тарас: Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Розділ «Чисельність підпільної мережі ОУН на території УРСР в 1940–1941 роках» — с. 260—268 — Львів : Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 1992., переглянуто 30 серпня 2021
- ↑ 3,03,1 Верига Василь: Втрати ОУН в часи Другої Світової війни — с. 49 — Торонто : Новий Шлях, 1991., переглянуто 30 серпня 2021
- ↑ 4,04,1 Старик Володимир: Розстріли в Чернівцях в червні-липні 1941 р., Scribd, 29 липня 2021, переглянуто 30 серпня 2021
- ↑ Олексій Пермінов: Книжный магазин Анбиндера, Старий Аккерман, 12 червня 2022, переглянуто 16 лютого 2023
- ↑ Олексій Пермінов: Особняк инженера Гармсена, Старий Аккерман, 13 грудня 2019, переглянуто 4 лютого 2023
- ↑ Вірменська церква, Дорога.ua, переглянуто 17 лютого 2023
- ↑ Володимир Воротнюк: Страницы истории: Асвадуровы и Аккерман, Топор, 16 травня 2016, переглянуто 20 травня 2021
- ↑ 9,09,1 Нісан Амітай Стамбул: Аккерман і містечка його району. Книга пам'яті, сторінка 194 — Тель-Авів : Товариство емігрантів з Аккермана та околиць, 1983.
- ↑ Парафія св. Маргарити з Антіохії в м. Білгород-Дністровським, Римо-Католицька церква Одеської єпархії, переглянуто 4 березня 2023