Дністровсько-Цареградське гирло

Останнє редагування: 5 квітня 2023
Матеріал з Аккерманіка
Цареградське гирло, фото І. А. Анбіндера

Дністровсько-Цареградське гирло

Останнє редагування: 5 квітня 2023

Дністровсько-Цареградське гирло — вузька судоходна штучно поглиблена протока, що з'єднує Дністровський лиман і Чорне море.

Розташування

Гирло розташоване у селищі Затока, розділяє піщану Бугазьку косу (завширшки від 40 до 500 м) і з'єднує Дністровський лиман і Чорне море. Раніше між лиманом і морем була ще одна протока — Очаківське гирло, яке засипали протягом 19531955 років.

Середня глибина Дністровсько-Цареградського гирла сягає 10 м.

Походження назви

За переказами, саме з дністровського гирла починалися морські походи київських князів на Константинополь (Цареград), з тих часів і залишилася назва Цареградське гирло[1]. Звідси ж походить і назва Цареградського маяка, спорудженого 1857 року[2], а також назва одного з морських гідрометеорологічних постів — МГП-II «Цареградське Гирло»[3].

Маяк

1827 року в районі протоки збудували Дністровсько-Цареградський маяк: навігаційний знак (52 фута над рівнем моря), який освічував горизонт на відстані 4—5 миль. 1877 року його реконструювали: замість дерев'яної будови спорудили башту висотою 16 метрів із ліхтарними приміщеннями, де встановили лінзу Френеля з гасожаровим пальником — дальність освітлення тепер сягала 10 миль.

1900 року з Франції завезли металеві маяки фірми Ейфеля. Крім того, змонтували обгортуючий пристрій, завдяки чому дальність вогнів досягала вже 14 миль. У 1959—1965 роках тривало будівництво металевий маяк висотою 20 м, металеві створні знаки підхідного каналу Цареградського гирла, житловий будиночок, комора для паливно-масляних матеріалів та ін. У ацетиленові ліхтарі змінили на електричні. 1977 року на башті маяка змонтували автоматичну світлооптичну апаратуру, завдяки чому дальність вогню вже сягає 22 милі. З часом збудували нову 30-метрову металеву башту, яку використовують як Задній створний знак — а башту старого маяка при цьому паралельно використовують як Передній створний знак[2].

Маяк має статус пам'ятника інженерної думки[4].

Підйомний міст через протоку

Через протоку побудували підйомний залізничний міст. Мостом проходить лінія «Одеса-Застава I — Білгород-Дністровський — Арциз» Одеської залізниці і автомобільний шлях H-33. Міст розміщений між станцією «Бугаз» і зупинкою «Сонячна». Будівництво залізничного мосту в його сучасному вигляді розпочалося 25 грудня 1953 року, а 5 грудня 1955 року його ввели в експлуатацію[5].

Галерея

Примітки

  1. Нова Атлантида. Курорт в Одеській області може піти під воду (фото), переглянуто 12 лютого 2023
  2. 2,0 2,1 Історія Затоки
  3. Гідрометцентр Чорного і Азовського морів, переглянуто 6 липня 2013
  4. Цареградський маяк
  5. Ігор Огнєв: Таємний острів, Кур'єр тижня, 29 квітня 2017, переглянуто 13 лютого 2023

Джерела