.jpg)
Очаківське гирло
Очаківське гирло, також Бугазьке гирло — одне з гирл Дністровського лиману, що існувало до середини XX століття.
Опис
Гирло знаходилося у східній частині Бугазької коси, ближче до Очакова — звідси і назва. На відміну від Цареградського гирла, глибина Очаківського була менша, тому для судноплавства його використовували лише під час повеней, проте саме через нього в лиман заходила риба, зокрема кефаль[1].
1791 року гирло описав Франц де Волан — нідерландський інженер на службі Російській імперії. За його даними, завширшки гирло сягало 25 сажнів (53 м), а завглибшки — 5—6 футів (1,5—1,8 м). На «Гідрографічній карті північних берегів Чорного моря» 1795 року глибина Очаківського гирла позначена як 3 фути (0,9 м)[1].
Коли рівень води у Дністрі меншав, гирло замивало піском, як це було 1790 та 1926 років[1].
Острів між двома гирлами називали Бугас або Бугаз, завдовжки він мав 6 верст (близько 6 км), а завширшки — близько 1 версти (1 км). За часів Франца де Волана, у 1770-х, островів було декілька[1].
Павло Свиньїн в «Описі Бессарабської області» 1816 року записав:
Пересип між гирлом Дністра називається Бугас або Очаківське гирло, завдовжки 6 верст, а завширшки не більше однієї версти; вона не заливається ніколи водою, а тільки береги її під час сильної з моря бурі вкриваються хвилями. На ній дуже зручно влаштувати карантин і навіть збудувати укріплення; нині стоїть тут брандвахтове (військове) судно.
1916 року через Очаківське гирло проклали залізницю: це був тимчасовий міст, які поновили 1941 року. Протягом 1953—1955 років, коли будували сучасний підйомний міст, гирло остаточно засипали, а в 1980-х насипи залізниці і шосейної дороги на місці колишнього гирла укріпили каменем і бетоном[1].