Категорії

Ракетний удар по Білгороду-Дністровському 23 червня 2025

Ракетний удар по Білгороду-Дністровському 23 червня 2025
	Ліцей № 1 після ракетного удару
	Місце атаки Білгород-Дністровський, Одеська область, Україна
	Дата 23 червня 2025; близько 14:35
	Зброя балістичні ракети
	Загиблі 3
	Поранені 14
	Організатори Збройні сили Росії

Останнє редагування: 5 серпня 2026

Ракетний удар по Білгороду-Дністровському 23 червня 2025 року — воєнний злочин, скоєний збройними силами Росії під час повномасштабного вторгнення в Україну. Удень 23 червня 2025 року балістичні ракети влучили в Ліцей № 1 у Білгороді-Дністровському.

Загинули троє працівників закладу, ще чотирнадцятеро людей дістали поранення. Це найтяжчий за кількістю загиблих російський удар по місту за час повномасштабної війни; напередодні, у ніч проти 22 червня, дрони знищили міську станцію екстреної медичної допомоги.

Хід подій

Удару завдали близько 14:35, попередньо — балістичними ракетами^[1]. У цей час одинадцятикласники були у дворі закладу, а директорка з чотирма співробітницями — у кабінеті^[2].

Пошкодження

Заклад було повністю зруйновано, сталося займання^[3]. Ракета пробила чотири поверхи й розірвалася в цокольній частині будівлі, зведеної понад пів століття тому. Обладнане в ліцеї сучасне укриття від вибухів не постраждало^[2].

Пошкоджень зазнали також житлові приміщення та об'єкти соціальної інфраструктури поблизу^[4].

Загиблі

Загинули троє працівників ліцею^[5]^[6]:

Ауріка Костянтинівна Мельник (27 жовтня 1973 — 23 червня 2025) — заступниця директора з навчально-виховної роботи, вчителька музики; пропрацювала в закладі понад тридцять років;
Олег Федорович Герасименко (8 лютого 1948 — 23 червня 2025) — заступник директора з господарчої роботи, ліквідатор аварії на Чорнобильській АЕС; працював у ліцеї 27 років;
Віра Миколаївна Рощина (2 травня 1965 — 23 червня 2025) — відповідала за чистоту та порядок у закладі.

Постраждалі

Поранення дістали чотирнадцять людей, серед них двоє підлітків у стані середньої тяжкості^[3]. У лікарні опинилися й співробітники ліцею, зокрема директорка Інна Гончарова, якій разом з іншими вдалося вибратися із зруйнованого кабінету. Ліцей вона очолила після смерті матері — Неллі Гончарової, яка керувала закладом понад тридцять років^[2].

Одинадцятикласник Марк Аветикян, який займається боксом, попри власні тяжкі травми самотужки розібрав завали й дістав до повітря свого друга Максима. Юнака планують представити до державної нагороди^[2].

Ліквідація наслідків

До робіт на місці удару залучили 58 працівників поліції, які разом з профільними службами шукали людей під завалами^[7]. Розбирати завали ліцею допомагали рятувальники, комунальники та молодь міста; техніку й людей надіслали сусідні громади району, першою — Сергіївська^[2].

Розслідування

Одеська обласна прокуратура розпочала розслідування за фактом вчинення воєнного злочину, що спричинив загибель людей (ч. 2 ст. 438 Кримінального кодексу України). Досудове розслідування здійснюють слідчі Управління Служби безпеки України в Одеській області^[1].

Реакція

Розпорядженням міського голови 24 червня 2025 року в Білгороді-Дністровському оголосили Днем жалоби^[8].

Місто відвідав голова Одеської обласної військової адміністрації Олег Кіпер із заступниками та керівником обласного департаменту освіти. Секретар міської ради Олександр Скалозуб повідомив, що в місцевому бюджеті закладено 700 тисяч гривень на допомогу постраждалим. Питання про подальшу долю будівлі — відбудову чи знесення — мали вирішити після висновків експертів^[2].