.jpg)
Павленко Олександр Васильович
Олександр Васильович Павленко (2 січня 1932 — 2 листопада 2022) — український краєзнавець та історик родом із села Випасне Білгород-Дністровського району.
Життєпис
Народився 2 січня 1932 року в селі Кам'яний Міст посаду Турлаки біля Четатя-Албе в родині хліборобів. Батька Олександра на початку 1944-го мобілізували до лав Червоної армії — у Вісло-Одерській операції він отримав поранення, повернувся у Випасне і вступив у колгосп, де пропрацював до смерті 1967 року[1].
1943 року закінчив Мологівську початкову 4-класну школу, при цьому допомагав родині по господарству та в полі. Пізніше навчався у Випаснянській семирічній школі, закінчив її 1947 року і вступив до Одеського технікуму електрозв’язку. Навчався в Одеському державному інституті іноземних мов та Ленінградському університеті. Вивчав історію рідного краю — Південної Бессарабії[1].
Протягом 1963—1969 років жив у Молдові та викладав французьку мову в Кагульському медичному училищі. 1970 року одружився та переїхав в Одесу, працював гідом-перекладачем у туристичній компанії «Інтурист», кочегаром у дитячому садочку, а також відповідальним секретарем Одеської обласної організації книголюбів (1981—1983). Протягом 1975—1985 років опублікував десятки краєзнавчих та літературознавчих статей, брав участь у наукових конференціях. Багато його статей, однак, не пропускала цензура і змушувала переписати в стилі комуністичної пропаганди[1].
1988 року створив власне бюро перекладів документів для громадян СРСР, які виїжджали за кордон. 1991 року вийшов на пенсію за інвалідністю, при цьому деякий час залишався активістом «Одеського Меморіалу», «Просвіти» та Руху[1].
Власним коштом 2009 року видав книгу «Молога» — за сприяння науковців Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова. Друкував свої статті в часописах «Літературна Одеса» та «Море». 2012 року видав книгу «Пращури українців і сучасність»[1].