Категорії

Населення Білгорода-Дністровського

Останнє редагування: 11 жовтня 2024

Населення Білгорода-Дністровського — станом на 1 січня 2022 року складало 47 727 осіб.

Історія

Перепис 1808 року

Перші вичерпні дані про чисельність і склад населення Аккермана датуються 1808 роком, після захоплення міста Російською імперію, — в документі «Перепись находящихся в Аккермане на жительстве обывателей с показанием каких наций и чем пропитание имеют», складеному 15 жовтня 1808 року.

За цим документом у місті проживала 321 родина, що становило приблизно 1663 особи (860 чоловіків і 803 жінки). До цього числа не зарахували 16 родин (47 осіб, 32 чоловіки і 15 жінок), які проживали в Аккермані за паспортами і були подані окремим списком^[1]. Турків і татар у місті перепис не зафіксував^[2].

Перепис 1819 року

За переписом міста 1819 року населення Аккермана становило 1085 родин, або 5095 людей: 2836 чоловіків і 2259 жінок^[1].

Із них більшість — 52 %, або 560 родин і 130 бурлак — складали українці. 179 родин (16 %) — молдовани, 96 родин (9 %) — росіяни, 95 родин (9 %) — вірмени, 61 родина (6 %) — греки, 48 родин (4 %) — євреї і 46 родин (4 %) — болгари^[3].

Перепис 1827 року

За переписом Аккермана 1827 року населення становило 9770 осіб. За національним складом: українців — 3641 особа (37,1 %), 3066 осіб (31,3 %) — росіяни, 1031 особа (11 %) — молдовани, 704 особи (7,2 %) — вірмени, 454 особи (4,6 %) — греки, 414 особи (4 %) — євреї, 378 осіб (3,8 %) — болгари та 83 особи (0,8 %) — цигани^[1].

Зростання населення

На формування міського населення Аккермана значно вплинув міграційний процес: селяни, ремісники та купці переселялися в місто з Молдавії, внутрішніх губерній України та Росії, з-за Дунаю. Цей процес розпочався ще до захоплення міста Російською імперією 1812 року, і продовжився у XIX столітті^[1].

На думку одного з офіцерів Генерального штабу О. Защука, населення Аккермана швидко зростало завдяки виноградникам: їх вважали найкращими в області, і вони живили торгівлю в усьому місті. Склад населення був неоднорідним як у національному, так і в соціальному плані^[1].

Окрім переселенців, населення Аккермана поповнювали і місцеві навколишні селяни. Російський уряд, однак, намагався самотужки формувати міське населення і вважав, що міста треба заселяти купцями та промисловцями, а селян прагнув утримати у селах. Вже 1813 року бессарабський губернатор Іван Гартінг видав розпорядження, яким заборонив приписувати селян до міста-фортеці Аккерман^[1].

Існували правила, що дозволяли селянам переходити в міста, а саме наказ Сенату 1804 року. Згодом 1832 року Сенат видав новий наказ, який трохи пом'якшував умови переходу до міст. За цим наказом поміщицьким селянам, аби перейти на постійне проживання в місто, вже не треба було перед тим займатися ремеслом, промислами і проживати в місті — вони мали заплатити однорічну плату поміщику. Окрім того, працював інститут присяги, що давав можливість записуватися до міста. Так, постійному жителю Аккермана під присягою треба було підтвердити, що та чи інша людина попередньо проживала у місті^[1].

Долаючи всі перешкоди, селяни різними шляхами переходили в місто, і завдяки цьому у 1820—1840-х роках в Аккермані значно зросла кількість селян. Для боротьби із цим у 1840-х роках місцеві чиновники видали ще декілька розпоряджень, що обмежували перехід селян у місто^[1].

Перепис 1930 року

29 грудня 1930 року відбувся перепис населення Королівства Румунія, який став першим після окупації Бессарабії румунами.

Національний склад

Примітки

↑ ^1,0^1,1^1,2^1,3^1,4^1,5^1,6^1,7 Бачинська О. А.: Формування та розвиток української громади в місті. Аккерман у ХІХ ст. — Одеса : Наукові видання ОНУ, 2007., переглянуто 7 лютого 2023
↑ Бачинська Олена: Турецьке та татарське населення Буджака: походження, шляхи міграцій, демографія, зовнішність (90-ті рр. ХVІІІ – початок ХІХ ст.) — Київ : НАН України. Інститут історії України, 2010., переглянуто 7 лютого 2023
↑ Бачинська О. А.: Формування та розвиток української громади в місті. Аккерман у ХІХ ст. — Одеса : Наукові видання ОНУ, 2007., переглянуто 7 лютого 2023

Література

[:0-1] 1,0^1,1^1,2^1,3^1,4^1,5^1,6^1,7 Бачинська О. А.: Формування та розвиток української громади в місті. Аккерман у ХІХ ст. — Одеса : Наукові видання ОНУ, 2007., переглянуто 7 лютого 2023

[2] Бачинська Олена: Турецьке та татарське населення Буджака: походження, шляхи міграцій, демографія, зовнішність (90-ті рр. ХVІІІ – початок ХІХ ст.) — Київ : НАН України. Інститут історії України, 2010., переглянуто 7 лютого 2023

[:02-3] Бачинська О. А.: Формування та розвиток української громади в місті. Аккерман у ХІХ ст. — Одеса : Наукові видання ОНУ, 2007., переглянуто 7 лютого 2023

[1]

[2]

[3]