Наніїв Павло Іванович
Павло Іванович Наніїв (нар. 2 лютого 1922, с. Біла, нині Ямпільський район, Вінничина — пом. 11 грудня 2001, Київ) — український прозаїк, член Національної спілки письменників України (1997) та почесний член АЛБ «Буджак»; політичний в'язень СССР, відсидів 12 років у таборах ГУЛАГу.
Жив та працював у Білгороді-Дністровському в 1960—1990-х роках; у 1990-х видавав повісті та оповідання про Голодомор та репресії, вчинені режимом СССР.
Життєпис
У 1938—1939 роках працював у редакції ямпільського районного газети «Наддністрянський колективіст», а з 1939 по 1941 рік був редактором газети «Колгоспник України». Учасник Другої світової війни[1].
У грудні 1944 року Наніїва заарештували за звинуваченням у антирадянській пропаганді та причетності до ОУН — Організації Українських Націоналістів. Його засудили до семи років ув'язнення, однак покарання він відбував більше — 12 років[1].
Павла реабілітували 1956 року. 1965 року він закінчив Літературний інститут у Москві[1].
Після заслання Наніїв працював у Білгороді-Дністровському на різних будівництвах, зокрема на будівництвах шкіл[2], у професійно-технічному училищі та сільськогосподарському технікумі, а з 1970 до 1992 року був старшим методистом Бюро подорожей. З 1992 року працював над творчою роботою у Києві[1].
Помер 11 грудня 2001 року в Києві після тривалої хвороби.
- Некролог письменнику
Творчість
З 1936 року автор друкував свої вірші, оповідання, нариси та гуморески. Зокрема, видав окремими томами збірку лірики «Полісянка» (1944) та історичну повість «Тричі продана» (1969), яку згодом розширив до роману з центральною постаттю — Софією Потоцькою. Ця жінка була настільки визначною, що на її честь чоловік, польський магнат, створив унікальний парк «Софіївка» в Умані[1].
Автор видав збірки повістей та оповідань, такі як «Дівоча башта» (Одеса, 1969) та «Лозинова труна» (Київ, 2001), яка містить три окремі твори, серед яких заголовний, «Чорний ворон» та «Сповідь душогуба». Перша збірка була присвячена Голодомору 1932—1933 років і отримала I премію на конкурсі, оголошеному Асоціацією вивчення голодоморів. Друга та третя збірки повістей розповідали про репресії 1930-х років[1].
Крім того, автор написав історично-краєзнавчі нариси, такі як «Білгород-Дністровська фортеця» (1975), «Дністровський лиман» (1977) та «Білгород-Дністровський» (1985), усі вони були видані в Одесі[1].
Вшанування пам'яті
- Літературний конкурс ім. П. Нанієва «Бессарабська ліра» — конкурс, що проводила АЛБ «Буджак» у 2009—2013-х роках
Примітки
- ↑ 1,01,11,21,31,41,51,6 Наніїв Павло Іванович, Енциклопедія Сучасної України, переглянуто 4 березня 2023
- ↑ За що письменник з села Біла 12 років відсидів у таборах, drgbl.net, 10 січня 2017, переглянуто 4 березня 2023