Аккерманщина в складі Румунії (1918—1940)

Аккерман, перейменований у Четатя-Албе, на румунській карті, 1927

Категорії

Незавершені статтіІсторія Білгорода-Дністровського

Аккерманщина в складі Румунії (1918—1940)

Останнє редагування: 18 жовтня 2024

Аккерманщина в складі Румунії (1918—1940), також Румунська окупація 1918—1940-х років — процес військового, політичного та культурного захоплення Аккермана, як і Буджака в цілому, Королівством Румунія після повалення монархії в Російській імперії.

Українська Народна Республіка не визнавала анексію Бесарабії Румунією, про що заявляла у своїй Резолюції щодо анексії Бесарабії Румунією.

Історія

Сфатул Церій

У жовтні 1917 року в Кишиневі відбувся з'їзд Військового комітету бессарабських молдаван. За прикладом Української Центральної Ради в Києві, на з'їзді постановили створити вищий орган державної влади — Сфатул Церій (Крайова Рада) зі 120 членів (пізніше число збільшили до 150). При цьому для молдаван виділили 84 мандати (70%), а для інших національностей і немолдовських громадських організацій — 30% мандатів. Відсоток мандатів молдаван контрастував із відсотком молдовського населення Бессарабії за останнім переписом населення 1897 року — 47,58%. 25 червня 1918 року румунська влада ув'язнила в Аккермані українських державних делегатів полковника Черепанова та його заступників.

Аккерман перейменували у Четатя-Албе.

Королівськими декретами румуни роздавали землю офіцерам, чиновникам бессарабської адміністрації, священикам, колишнім членам Сфатул Церій. Великі земельні наділи в Буджаку отримали румунські офіцери — особливо багато їх осіло в Аккерманському повіті.

Економіка

Після окупації до Румунії вивезли обладнання аккерманської трамвайної майстерні, прядильної фабрики, рибоконсервного і горілчаного заводів та пароплавної майстерні.

В Аккермані створили господарський орган — Повітова сільськогосподарська палата м. Четатя-Албе. Палата володіла державними землями, контролювала стан землеробства і тваринництва, займалася питаннями розвитку внутрішньої та зовнішньої торгівлі. Окрім того, регулювала ціни на товари і робочу силу, реєструвала торгово-промислові заклади та слідкувала за станом рибальства.

Румунізація

У березні 1938 року басарабська православна єпископська рада наказала правити богослуження в церквах і каплицях виключно румунською мовою.

В українській пресі

• 

  «Нова Рада», № 9, 13 січня 1918

• 

  «Нова Рада», № 57 від 13 квітня 1918

• 

  «Нова Рада», № 58 від 14 квітня 1918

• 

  «Нова Рада», № 59 від 16 квітня 1918

• 

  «Нова Рада», № 64 від 21 квітня 1918

• 

  «Нова Рада», № 65, 23 квітня 1918

• 

  «Народна Воля», квітень 1918

• 

  «Нова Рада», №83, 24 травня 1918

Примітки

Посилання

• Вєтрова, Г.: Особливості економічного розвитку Південної Бессарабії у складі королівської Румунії (1918–1940 рр.), Краєзнавство — № 1, 2013, переглянуто 16 грудня 2023
• «Українці в Румунії», «Україна й Бесарабія», «Розбудова нації» — № 9, вересень 1928, Прага.
• Фонди 501—927 Одеського архіву, що мають документи часу румунської окупації
• Справа Бесарабії // Народна Часопись, №85 18.04.1918
• Румунія про прилученє Бесарабії // Народна Часопись, №110 24.05.1918
• Нарис історії права Буковини і Басарабії // Записки наукового товариства імені Шевченка, №199, 1986
• Трофимович Л. Дипломатична підготовка бессарабського походу в Румунію в 1940 році / Л. Трофимович // Наукові записки Національного університету "Острозька академія". Серія : Історичні науки. - 2016. - Вип. 25. - С. 234-242.
• Політика румунізації на землях Південної Бессарабії (1918—1940 рр.) — Ганна Вєтрова (Ізмаїл, Україна)