Ярошевич Андрій Алоїзійович
Андрій Алоїзійович Ярошевич (нар. 1877, Аккерманський повіт) — аккерманський діяч, почесний мировий суддя та голова Земської управи Аккерманського повіту. Спадковий дворянин[1]. Син Алоїзія Ярошевича та брат Олександра Ярошевича.
З 19 серпня до 19 грудня 1918 року Андрій Ярошевич виконував обов'язки міського голови Одеси.
Життєпис
Ранні роки та освіта
Народився 1877 року в родині Алоїзія та Ганни Ярошевичів. Закінчив гімназію і 1894 року вступив у Московський сільськогосподарський інститут. Під час навчання на 4-му курсі отримав та виконав завдання від профессора: провести експедицію в Аккерманський повіт та створити карту його ґрунтів. Один з екземплярів карти передали і Аккерманській повітовій управі[2].
Діяльність в Аккермані
1900 року повернувся в Аккерман, став членом сільськогосподарського комітету у повітовому земстві. 1901-го вступив у Товариство взаємного кредиту. Обраний Почесним мировим суддею Аккерманського повіту[2] — як і його батько Алоїзій[3]. Займався благочинністю. 1905 року після Аккерманського погрома увійшов до створеного в Аккермані Комітету громадської безпеки[2].
1906 року підняв питання будівництва залізничної дороги до Аккермана. 1908 року разом із братом-інженером Олександром та ще двома гласними вирушили в Петербург: просити клопотання на будівництво залізниці[4].
1912 року став гласним повітових Земських зборів[2], а 1913 року обраний головою Земської управи Аккерманського повіту. Ініціював збільшення лікарів та вчителів на Аккерманщині[5].
Міський голова Одеси
1916 року Андрія Ярошевича обрали депутатом Аккерманського дворянства в губернських дворянських зборах. Після Лютневої революції 1917 року посада Ярошевича змінилася на «повітовий комісар» Аккерманського повіту. У вирі революційних подій він опинився в Одесі[2], де обійняв посаду заступника міського голови.
З 19 серпня до 19 грудня 1918 року Андрій Ярошевич виконував обов'язки міського голови Одеси[6]. На той час в Одесі була встановлена влада Української Держави — Гетьманата Павла Скоропадського.
Повернення в Аккерман
Після окупації Одеси більшовиками Ярошевич повернувся в Аккерман. 1926 року обраний в повітову раду жудеця Четатя-Албе[7].
Особисте життя
В Аккермані одружився на Аделаїді Навроцькій (нар. 1876), доньці Василя Григоровича Навроцького — місцевого дворянина та колишнього голови Земської управи[2].
У подружжя народився син Олександр. Згодом — донька Анастасія, яка померла немовлям; на її честь батьки заснували «капітал імені Асіньки Ярошевич»: вони віддали 2 тисячі рублів Аккерманській Земській управі, аби та на відсотки з капіталу утримувала дитяче ліжечко в лікарні, у пам'ять про їхню доньку[2].
Пам'ять
- 1916 року Аккерманське земство пропонувало розмістити на залізничному вокзалі мраморну дошку із подякою Андрію та Олександру Ярошевичам — за їхню участь у створенні Аккерманської залізниці[8].
Примітки
- ↑ Науковий вісник Ізмаїльського державного гуманітарного університету. Випуск 47 — c. 101. — Ізмаїл : Ізмаїльський державний гуманітарний університет, 2019., переглянуто 11 листопада 2023
- ↑ 2,02,12,22,32,42,52,6 Олексій Пермінов: Дворяне Ярошевичи. Часть 3-я. Андрей Ярошевич, Старий Аккерман, 26 серпня 2015, переглянуто 10 листопада 2023
- ↑ Біла T., Урдя В.: Прогулянка вулицями старого Аккермана — Білгород-Дністровський : Білгород-Дністровський краєзнавчий музей, 2019., переглянуто 21 жовтня 2023
- ↑ Олексій Пермінов: Аккерманская железная дорога, Старий Аккерман, 27 серпня 2013, переглянуто 11 листопада 2023
- ↑ 1913. Иллюстрированный Адрес-Календарь Бессарабской губернии на 1914 год. — С.130, 292, 297 — Кишинів : Типография Бессарабского Губернского Правления, 1913.
- ↑ Ігор Бережной: А.А. Ярошевич (1918 г.), misto.odessa.ua, 20 листопада 2019, переглянуто 10 листопада 2023
- ↑ Журнал Viitorul №5484 від 1926-06-15
- ↑ Олексій Пермінов: Дворяне Ярошевичи. Часть 4-я. Сыновья Алоизия Осиповича., Старий Аккерман, 29 серпня 2015, переглянуто 11 листопада 2023