Кирилов В'ячеслав Юрійович

Ім'я В'ячеслав Юрійович Кирилов

Народився 19 грудня 1981 Білгород-Дністровський

Помер 15 лютого 2015 Широкине, Донеччина

Національність українець

Діяльність військовий, вояк полку «Азов»

Категорії

ВійськовіУчасники російсько-української війни

Кирилов В'ячеслав Юрійович

Останнє редагування: 1 серпня 2023

В'ячеслав Юрійович Кирилов, псевдо — «Козак» (нар. 19 грудня 1981, Білгород-Дністровський — пом. 15 лютого 2015, Широкине) — український військовий родом із Білгорода-Дністровського; вояк полку «Азов» Національної гвардії України. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (посмертно).

Загинув у боях за Широкине на Донеччині в лютому 2015 року.

На честь В'ячеслава у центрі Білгорода-Дністровського названа вулиця Кирилова.

Життєпис

Освіта та кар'єра

Народився 19 грудня 1981 року в Білгороді-Дністровському. Мати — юристка, батько — інженер і підприємець. З ранніх років разом із батьками жив в Одесі. 1988 року разом із родиною переїхав у Тюменську область на Росії до бабусі та дідуся по татовій лінії. Там пішов до школи. Відвідував заняття гри на трубі, гітарі, бальні танці; любив малювати.

1996 року В'ячеслав із родиною повернувся в рідний Білгород-Дністровський та закінчив 9-й клас у школі № 2. Згодом навчався у Білгород-Дністровському філіалі Одеського вищого професійного училища торгівлі і технологій харчування, де отримав кваліфікацію кухаря, та поїхав в Одесу працювати за фахом. Пізніше очолював приватне підприємство з перевезення вантажів, яке відкрив разом із батьком.

Особисте життя

2001 року В’ячеслав одружився, 2003 року народився його син Владислав.

В'ячеслав захоплювався козацтвом; він — нащадок козаків за батьковою лінією. Окрім того, його цікавили японська культура та медитації; він вважав, що у минулих життях був воїном.

Російсько-українська війна

На Майдані під час Революції Гідності, 2013—2014

2014 року став членом громадського формування охорони правопорядку «Одеса», був активістом ГО «Рада громадської безпеки», інструктором із тактичної медицини та екіпіровки спецпідрозділу «Шторм». Як доброволець надавав допомогу ЗСУ в складі цього підрозділу. Супроводжував вантажі в зону АТО. На базі військово-спортивного табору «Український Опір — Одеська січ» займався військово-патріотичним вихованням молоді.

Осінню 2014 року разом із двома друзями (позивні «Фізрук» та «Мотив») записався в «Азов». Після курсу молодого бійця «Козака» визнали одним із найкращих в групі та подарували йому захисну маску-окуляри. 19 грудня 2014 року, у свій 33-й день народження, з Софіївської площі в Києві урочисто відправився на фронт під Маріуполь у складі «Азову».

У документальному відео від проєкту «Вавилон'13» В'ячеслав розповів, чому долучився до лав Українського війська:

Особисто я — через сина. Щоб у подальшому йому жилося добре. За справедливість. За те, щоб люди, які мене оточували і оточують, повірили в мене. Повірили в те, що такі, як я, як хлопці, можуть щось змінити, змінити доволі-таки серйозно і кардинально змінити, у зовсім іншому напрямку щоб країна пішла. Напевно, тому [я тут].

— В'ячеслав Кирилов

Загибель

В'ячеслав на фронті

15 лютого 2015 року В'ячеслав загинув у бою з росіянами між Маріуполем і Новоазовськом, при відбитті атаки на Широкине. У тому бою В'ячеслав знищив близько 10 окупантів.

Останньою волею В'ячеслава було, щоб його кремували: він вважав, що воїна повинні спалити, аби він міг переродитися.

В'ячеслав похований в Одесі на міському кладовищі.

Галерея

• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 

Нагороди

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, і вірність військовій присязі під час російсько-української війни:

• нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (25 березня 2015, посмертно);
• нагороджений громадою Маріуполя почесним знаком «Маріуполь. Відстояли — перемогли» (19 вересня 2015);
• нагороджений медаллю «Захиснику Маріуполя» наказом МВС від 25 листопада 2015 року № 2496.

Вшанування пам'яті

• На честь В'ячеслава Кирилова в Білгороді-Дністровському названа вулиця Кирилова (до 2016 року вулиця Жовтнева).
• 21 жовтня 2016 року в Білгороді-Дністровському на будівлі другої школи встановили пам'ятну табличку В'ячеславу Кирилову; подія відбулася за участі голови одеського осередку Цивільного Корпусу «Азов» Олександра Новосельського та мерії.

• 

  Надгробок В'ячеслава Кирилова, Одеса

• 

  Пам'ятна табличка В'ячеславу Кирилову, школа № 2, Білгород-Дністровський

• У лютому 2015 року проєкт «Вавилон'13» випустив документальне відео, присвячене «Козаку».
• В Одесі на вулицю Кирилова перейменували колишню вул. Чапаєва.
• Харківський блек-метал гурт «Burshtyn» присвятив В'ячеславу пісню «Козак» з альбому «Прах Відчайдухів».

• 

  В'ячеслав на відео від BABYLON'13

Спогади

Антон Требухов, колишній боєць «Азова», а згодом — голова «Національного Корпусу „Азов — Маріуполь“», згадував:

Це був — і за зовнішністю типажа, і за думками — справжній козак. У нього завжди все було до ладу. Особливо це стосувалося екіпіровки. Він був справжнім сучасним козаком.

— Антон Требухов

Побратим В'ячеслава під позивним «Фізрук» згадував:

Йому було цікаво все! Йому була цікава штурмова група, цікава саперська група... Він приходив і не міг сидіти на одному місці.

Наприклад, в наряд заступаємо, він: «Так, мене ставте на ворота!» Він тиждень ходив не в свої наряди на ворота. Чому? Пояснюю: просто стоїш на воротах, дивишся хто заїжджає-виїжджає, перевіряєш, на рації. І там була складена гора шлакоблоків. Слава з цього побудував будиночок. Сам, з нічого, грубо кажучи, з підручних матеріалів, притягнув туди якусь буржуйку. Так потім звідти нікого не виженеш! Бо, на хвилиночку, це була зима, а там – жарко! І це було всюди – така це була людина.

— «Фізрук»

Примітки

Посилання

• Відео про «Козака» від проєкту «Вавилон'13»