Гангардт Іван Єгорович

Матеріал з Аккерманіка
Іван Єгорович Гангардт
Іван Гангардт (в центрі)
Іван Гангардт (в центрі)
Ім'я Іван Єгорович Гангардт
Народився бл. 1808
Курська губернія, Російська імперія
Помер 19 травня 1875
Аккерман
Національність німець[1]
Діяльність міський голова, військовий

Іван Єгорович Гангардт (бл. 1808, Курська губернія — 19 травня 1872, Аккерман) — міський голова Аккермана протягом 18721875 років, генерал-лейтенант Російської імперії.

Життєпис[ред. | ред. код]

Військова кар’єра[ред. | ред. код]

Іван Гангардт народився близько 1808 року у родині німців[1] у Курській губернії та був найстаршим із трьох синів. 1824 року поступив на службу в Новгородський кірасирський полк. Брав участь у військових діях під час повстання в Польщі 1830–1831 роках. 1854 року брав участь у захисті Одеси від нападу англо-французької ескадри та полоненні фрегата «Тигр» та отримав посаду наказного отамана Дунайського козацького війська. 1869 року одержав чин генерал-лейтенанта[2].

Діяльність в Аккермані[ред. | ред. код]

1861 року за ініціативою Гангардта в Аккермані відкрили військове трикласне училище Новоросійського війська. Для бібліотеки училища Гангардт пожертвував велику кількість книжок, які привіз з-за кордону.

1868 року Гангардт створив у місті відділ Товариства піклування про поранених і хворих воїнів, який підпорядковувався Одеському місцевому управлінню товариства. Гангардт опікувався богадільнею, збудованою 1866 року на Ізмаїльській дорозі біля православного кладовища[3].

1872 року обраний міським головою Аккермана. Під час головування містом запровадив обов'язкові для всіх правила поведінки у громадських місцях та інші норми щодо підтримання порядку у місті[4].

19 травня 1875 року Іван Гангардт помер. У своєму заповіті просив імператора не залишати сиріт Олександро-Маріїнського притулку та 150 дівчат з Аккерманської прогімназії, а також просив заснувати у Дністровському гирлі колонію для злочинців, що сидять в аккерманській тюрмі, аби їх навчити на моряків[3].

Родина[ред. | ред. код]

Дружина — донька колезького асесора Івана Піонтковського — Шарлотта-Луіза, лютеранського сповідання. Дружина мала дім і сад в Аккермані (7 десятин), де вони мешкали. Мали шестеро синів і одну доньку:

  • Дмитро (13.01.1841 р.н.),
  • Платон (10.01.1843 р.н.),
  • Іван (6.09.1844 р.н.),
  • Микола (18.05.1847 р.н.),
  • Георгій (2.10.1852 р.н.),
  • Олександр (15.03.1855 р.н.)
  • Анна (1850 р.н.).

Брат — Гангардт Єгор Єгорович (18121882), з 1865 року в званні генерала-майора. Протягом 18671871 років обіймав посаду бессарабського губернатора[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. 1,0 1,1 Олексій Пермінов: Городские Головы, Старий Аккерман, 11 вересня 2021, переглянуто 1 лютого 2023
  2. 2,0 2,1 Вікіпедія
  3. 3,0 3,1 Олексій Пермінов: История Красного Креста в Аккермане, Старий Аккерман, 7 лютого 2015, переглянуто 30 січня 2023
  4. Володимир Воротнюк: Из истории выборов в Аккермане, Топор, 15 вересня 2015, переглянуто 30 січня 2023

Посилання[ред. | ред. код]