Гангардт Іван Єгорович
Іван Єгорович Гангардт (бл. 1808, Курська губернія — 19 травня 1872, Аккерман) — міський голова Аккермана протягом 1872—1875 років, генерал-лейтенант Російської імперії.
Життєпис
Військова кар’єра
Іван Гангардт народився близько 1808 року у родині німців[1] у Курській губернії та був найстаршим із трьох синів. 1824 року поступив на службу в Новгородський кірасирський полк. Брав участь у військових діях під час повстання в Польщі 1830–1831 роках. 1854 року брав участь у захисті Одеси від нападу англо-французької ескадри та полоненні фрегата «Тигр» та отримав посаду наказного отамана Дунайського козацького війська. 1869 року одержав чин генерал-лейтенанта[2].
Діяльність в Аккермані
1861 року за ініціативою Гангардта в Аккермані відкрили військове трикласне училище Новоросійського війська. Для бібліотеки училища Гангардт пожертвував велику кількість книжок, які привіз з-за кордону.
1868 року Гангардт створив у місті відділ Товариства піклування про поранених і хворих воїнів, який підпорядковувався Одеському місцевому управлінню товариства. Гангардт опікувався богадільнею, збудованою 1866 року на Ізмаїльській дорозі біля православного кладовища[3].
1872 року обраний міським головою Аккермана. Під час головування містом запровадив обов'язкові для всіх правила поведінки у громадських місцях та інші норми щодо підтримання порядку у місті[4].
19 травня 1875 року Іван Гангардт помер. У своєму заповіті просив імператора не залишати сиріт Олександро-Маріїнського притулку та 150 дівчат з Аккерманської прогімназії, а також просив заснувати у Дністровському гирлі колонію для злочинців, що сидять в аккерманській тюрмі, аби їх навчити на моряків[3].
Родина
Дружина — донька колезького асесора Івана Піонтковського — Шарлотта-Луіза, лютеранського сповідання. Дружина мала дім і сад в Аккермані (7 десятин), де вони мешкали. Мали шестеро синів і одну доньку:
- Дмитро (13.01.1841 р.н.),
- Платон (10.01.1843 р.н.),
- Іван (6.09.1844 р.н.),
- Микола (18.05.1847 р.н.),
- Георгій (2.10.1852 р.н.),
- Олександр (15.03.1855 р.н.)
- Анна (1850 р.н.).
Брат — Гангардт Єгор Єгорович (1812–1882), з 1865 року в званні генерала-майора. Протягом 1867–1871 років обіймав посаду бессарабського губернатора[2].
Примітки
- ↑ 1,0 1,1 Олексій Пермінов: Городские Головы, Старий Аккерман, 11 вересня 2021, переглянуто 1 лютого 2023
- ↑ 2,0 2,1 Вікіпедія
- ↑ 3,0 3,1 Олексій Пермінов: История Красного Креста в Аккермане, Старий Аккерман, 7 лютого 2015, переглянуто 30 січня 2023
- ↑ Володимир Воротнюк: Из истории выборов в Аккермане, Топор, 15 вересня 2015, переглянуто 30 січня 2023
Посилання
- Стаття «Гангардт Іван Єгорович» на Вікіпедії