Бурдужа Ігор Валентинович

Останнє редагування: 7 листопада 2023
Матеріал з Аккерманіка
Бурдужа Ігор Валентинович.jpg
Ім'я
Ігор Валентинович Бурдужа
Народився
5 червня 1999
Базар'янка
Помер
16 серпня 2022
Опитне, Бахмутський район, Донеччина
Національність
Діяльність
військовий

Бурдужа Ігор Валентинович

Останнє редагування: 7 листопада 2023

Ігор Валентинович Бурдужа (нар. 5 червня 1999, Базар'янка, Білгород-Дністровський районпом. 16 серпня 2022, Опитне, Бахмутський район, Донеччина) — український військовий родом із Базар'янки; молодший сержант, боєць 115-ї окремої механізованої бригади ЗСУ.

Учасник російсько-української війни, загинув 2022 року у боях на Донеччині.

Життєпис

Ранні роки та освіта

Народився 5 червня 1999 року в селі Базар'янка[1]. Отримав середню освіту в Базар’янській школі[2].

Навчався в Одеському державному університеті внутрішніх справ. 2019 року склав військову присягу в Чернігові у 8-му навчальному центрі ДССТ Міноборони України (Державна спеціальна служба транспорту)[3].

Ігор цікавився світовою літературою, філософією, писав вірші та займався спортом. Працював адміністратором у молодіжному клубі[4].

Російсько-українська війна

Після російського вторгнення в Україну 2022 року Ігор одразу став до лав ЗСУ, а саме до 115-ї окремої механізованої бригади[4]. 26 квітня Ігоря нагородили відзнакою «За взірцевість у службі» ІІІ ступеня — її підписав головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний[5].

16 серпня 2022 року отримав не сумісне з життям поранення, коли виконував бойове завдання з виявлення та знищення сил ворога в районі селища Опитне Бахмутського району на Донеччині[1].

24 серпня 2022 року у рідній Базар'янці відбулася церемонія прощання з воїном. Похований у рідному селі. В Ігоря залишилися батьки та двоє старших братів[4].

Вшанування пам'яті

Меморіальна дошка
  • 2 жовтня 2023 року у Базар’янській школі, яку закінчив Ігор Бурдужа, встановили меморіальну дошку на його честь[2].

Нагороди

  • Відзнака «За взірцевість у службі» ІІІ ступеня (26 квітня 2022)[4]

Спогади

Світлана Бурдужа, мама Ігоря, про сина[4]:

Про людину говорять її вчинки. Ігор завжди був готовий підтримати і допомогти, був загартований з дитинства морем, заняттями спортом і спілкуванням з безмежною кількістю гарних людей. З перших днів війни Ігор добровільно став на захист рідної землі та гідності своєї родини і до останньої миті свого життя був вірним військовій присязі народу України. Як доказ, збереглися відеоматеріали, де він безстрашно в боях за Сєвєродонецьк рятує своїх побратимів, його роздуми про війну, як найстрашніший злочин проти людства…

Примітки

  1. 1,0 1,1 Він віддав своє життя за кожного з нас, Білгород-Дністровська районна державна адміністрація, 23 серпня 2022, переглянуто 7 листопада 2022
  2. 2,0 2,1 Лілія Биковська: Памʼяті тих, кого вбила Росія: Бурдужа Ігор, Махала, 14 жовтня 2023, переглянуто 7 листопада 2023
  3. Молоде поповнення склало військову присягу, Телеканал «Новий Чернігів», 21 грудня 2019, переглянуто 7 листопада 2023
  4. 4,0 4,1 4,2 4,3 4,4 Ігор Бурдужа, Платформа пам'яті Меморіал, переглянуто 7 листопада 2023
  5. Ірина Волошик: Герої не вмирають і не вмруть, КЗ "Базар'янський ЗЗСО", 2 жовтня 2023, переглянуто 7 листопада 2023