Яременко Сергій Іванович
Сергій Яременко (ім'я при народженні — Сергій Іванович Єременко; нар. 10 жовтня 1912, с. Старокозаче — пом. 19 листопада 1997, м. Едмонтон, провінція Альберта, Канада) — скрипаль, диригент, музично-громадський діяч, педагог.
Життєпис
Ранні роки
Народився 10 жовтня 1912 року в селі Старокозаче, у родині нащадків запорозьких козаків. Його батько — Іван Кузьмич, гармоніст-віртуоз, майстер музичних інструментів. Мати — Мотря Яківна, походила з с. Новоселівка на Херсонщині, мала гарний і сильний голос (сопрано). У дитинстві Сергія в домі завжди була музика, і він успадкував це захоплення, особливо українськими народними піснями[1].
Із початком Першої світової війни батька, Івана Кузьмича, забрали до лав російської армії, і після того, як 1918 року Королівство Румунія захопило Бессарабію, він не повернувся до сім'ї. Мотря Яківна лишилася сама з чотирма дітьми, заробляла поденною працею в заможних людей, однак померла на 47-му році життя — а четверо дітей лишилися круглими сиротами[1].
Музична освіта
Ще 10-річний, Сергій самотужки змайстрував собі скрипку зі старих дощок, а смичок — з волосся кінського хвоста. Нотну систему опанував теж сам — завдяки книжкам із нотами, що лишилися від батька[1].
1926 року в Старокозаче прибула родина політичних мігрантів з території України, окупованої СССР, а саме Семен і Ганни Чорнухи. Вони заснували в селі «Читальню» і духовий оркестр, в який 14-річного Сергія прийняли кларнетистом. Протягом двох років Сергій грав у оркестрі, став його провідним учасником[1].
Завдяки підтримці Чорнухів його прийняли 1929 року до української музичної школи «Буковинський кобзар» у Чернівцях. Там Сергій навчався гри на скрипці та фортепіано[1], співав у хорі «Кобзар»[1][2]. Під час канікул влітку заробляв тим, що давав лекції гри на скрипці в театральних гуртках та приватним особам, зокрема навчав майбутнього відомого музикознавця Вирста Аристида[1].
1932 року вступив у Державну консерваторію в Чернівцях, однак навчання довелося перервати на два роки через службу в румунській армії (артилерійський полк). Після демобілізації продовжив навчання, особливо багато приділяв часу народній пісні. Протягом трьох років записував старовинні українські народні пісні та клав їх на ноти. Результат праці — видана збірка з понад 200 різними народними піснями.
У кінці 1930-х років Сергія на один рік відсторонили від навчання в консерваторії за те, що він привітав знайому студентку українською мовою: тоді у Румунії зростали шовіністичні настрої. Закінчив навчання 1940 року[2].
Друга світова війна
В Аккермані
1940 року, одразу після закінчення Сергієм навчання, місто Чернівці, як і вся Бессарабія і Буковина, були окуповані СССР. Сергія відправили у рідне село — Старокозаче, звідки він перебрався в Аккерман та влаштувався працювати у новій музичній школі[1]. Викладав гру на скрипці й теорію камерної музики[2]. В Аккермані Сергій познайомився з різними митцями, які прибули до міста з інших регіонів України. Зокрема, з бандуристом Гупало, який високо оцінив збірку композитора[1].
Тоді ж в Аккермані створили камерний оркестр, яким Сергій Єременко керував, однак невдовзі його, як і інших культурних діячів, заарештували та вивезли — на Кубань, а його музичку збірку знищили[1].
В еміграції
На Кубані працював санітаром-лаборантом у військомому шпиталі; організував музичний хор з працівників шпиталю. Однак невдовзі совєтська влада визначила Сергія як «неблагонадійного», і його перевели на будову летовищ[1].
Під час німецької окупації України Сергія відправили у Нідерланди як політичного в'язня, однак тримали у полоні. Йому допомогли втекли з полону[1], після чого він викладав музику в підпільній організації в Данії[2]. Пізніше повернувся у Нідерланди та грав у симфонічному оркестрі, диригував струнним оркестром і вчив музики[2].
Еміграція в Канаду
1952 року Сергій емігрував у Канаду: спочатку жив у Ванкувері, а 1953-го на запрошення УНО (Українського Національного Об'єднання)[1] переїхав у Едмонтон, де знову почав вчителювати, грати у симфонічному оркестрі та диригувати хорами й оркестрами[2]. 1959 року став диригентом церковного хору при громаді Святого пророка Іллі (УПЦ) в Едмонтоні[1]. Окрім того, Сергій викладав на літніх курсах Колегії святого Андрея у Вінніпезі[2].
У 1970-х роках Сергій Єременко став одним з ініціаторів відкриття Українсько-канадського архіву-музею Альберти, який відкрили 1974 року[2].
Того ж 1974 року Єременко став одним із засновників Українського музичного товариства Альберти. 2000 року це товариство заснувало щорічну музичну премію ім. Єременка: нею відзначають музикантів, які розвивають і поширюють українську музику в Альберті[2].
Сергій Єрмоленко написав низку творів для хорів та інструментальних ансамблів[2]. Так, 1977 року за підтримки Міністерства культури провінції Альберти видали збірку Сергія Єрмоленка «Саскачеванка та інші пісні»[1], а 1982 року відбулася світова прем’єра кантати Сергія Єременка під назвою «Завойовники прерій»; твір виконували хор «Дніпро» і Симфонічний оркестр Едмонтона. 1987 року Сергій став одним із диригентів «Хору тисячоліття з Едмонтона» у місті Саскатун[2].
На радіо в Едмонтоні Єременко вів передачі про українських композиторів-класиків, а згодом публікував тексти цих передач на сторінках преси української діаспори, зокрема про К. Стеценка — у газеті «Свобода», Нью-Йорк, 1983, 18 серпня[2].
19 листопада 1997 року Сергія Єрмоленка не стало, помер у місті Едмонтон[2].
Особисте життя
1976 року одружився з Марією Стринадкою, подружжя жило в Едмонтоні[1].
У Канаді товаришував із Яром Славутичем — українським письменником, поетом, перекладачем; на його 50-річний ювілей Сергій приніс запис нової пісні «Саскачеванку» та вперше представив її присутнім[3].
Бібліографія
Пам'ять
- 2000 року Українське музичне товариство Альберти заснувало щорічну музичну премію ім. Єременка: нею відзначають музикантів, які розвивають і поширюють українську музику в Альберті[2].
Примітки
- ↑ 1,001,011,021,031,041,051,061,071,081,091,101,111,121,131,141,15 Василь Кравець: Сергій Яременко — Саскачеванка та інші твори — Едмонтон : Славута, 1977., переглянуто 1 липня 2023
- ↑ 2,002,012,022,032,042,052,062,072,082,092,102,112,122,13 В. П. Старик: Єременко Сергій, Енциклопедія Сучасної України, 2009, переглянуто 1 липня 2023
- ↑ Яр Славутич: Північне Сяйво IV. c. 109 — Едмонтон : Славута, 1968., переглянуто 3 липня 2023