Усть-Дунайське Буджацьке козацьке військо
Усть-Дунайське Буджацьке козацьке військо — військове формування, створене Російською імперією в Південній Бессарабії на противагу Задунайській Січі. Проіснувало протягом 1806—1807 років.
На відміну від Задунайської Січі, не було вільним та підпорядковувалося росіянам.
Історія
Створення
Створене з запорожців Задунайської Січі, козаків Чорноморського козацького війська, українських і російських селян-утікачів та інших категорій населення, які заселилися в Бессарабії, Молдові та Волощині. Організація цього війська була спрямована на контроль за місцевим населенням і мобілізацію додаткового військового контингенту для удару по Задунайській Січі. Затверджене імператорським указом від 20 лютого 1807 року[1].
Військо, яке налічувало понад 2 тисячі козаків, брало участь у бойових діях проти османських військ на Дунаї, зокрема в облозі Ізмаїла та боях у Тульчі, Їсакчі, Браїлі (нині міста в Румунії)[1].
Ліквідація
Поширення серед українського населення чуток про створення «нової Січі» призвело до масового руху селян-кріпаків на придунайські землі за «козацькою волею». Це викликало занепокоєння у імператорського уряду, і 20 липня 1807 року Олександр I видав наказ про припинення формування війська. У місце розташування війська прибула спеціальна військова експедиція, яка мала заарештувати селян-втікачів і повернути їх власникам, а колишніх задунайських і чорноморських козаків переселити на Кубань. У цих умовах частина устьдунайців перейшла на Задунайську Січ, а переважна більшість козаків розійшлася і осіла в придунайських степах[1].
1827 року частина усть-дунайських козаків разом із задунайськими запорожцями заснували село Старокозаче[2].
1828 року російський уряд відновив це формування на території Буджака під назвою «Дунайське козацьке військо»[1].
Устрій
Внутрішній устрій нагадував устрій Запорозької Січі, однак Кошового отамана і старшину не обирали козаки, їх призначав російський уряд. Військо підпорядковувалося російському командуванню[1].
Центральним органом управління був Кіш, який очолював кошовий отаман. Було запроваджено колишні старшинські посади. Військо поділялося на курені, на чолі яких стояли курінні отамани. Кошовий отаман одержував ознаку влади — пірнач, військовий прапор і військову печатку[1].
Першим кошовим отаманом став єлисаветградський поміщик Іван Підлесецький, згодом — Хома Бучинський[1].
Примітки
Джерела
- Стаття «Усть-Дунайське буджацьке козацьке військо» на Вікіпедії