Радулович-Топузанович Володимир Митрофанович

Ім'я Володимир Митрофанович Радулович-Топузанович

Народився 26 червня 1860 Аккерман

Помер після 1925

Діяльність полковник Армії УНР

Категорії

Уродженці Білгорода-ДністровськогоДіячі Української революції 1917—1921 роківВійськові

Радулович-Топузанович Володимир Митрофанович

Останнє редагування: 14 серпня 2024

Радулович-Топузанович Володимир Митрофанович (нар. 26 червня 1860, Аккерман — після 1925) — полковник Армії УНР родом з Аккермана.

Життєпис

Ранні роки та освіта

Народився 26 (14) червня 1860 року в Аккермані. Батько — Митрофан Григорович Радулович-Топузанович, відставний підпоручик. Матір — Олександра Миколаївна. Обидва православні. Хрещений 1 липня (19 червня) у Свято-Георгіївській церкві (Болгарській). Хрещений батько — колезький реєстратор Дмитро Миронович Баов, хресна мати — Марія Федорівна Чевдар, донька титулярного радника Федора Чевдаря.

• Запис у метричній книзі про народження Володимира
• 

Навчався в Оренбурзькій Неплюєвській військовій гімназії. 1880 року закінчив 3-тє Олександрівське військове училище, а 1904 року — Офіцерську артилерійську школу.

Військова кар'єра

Військову службу розпочав у 6-й резервовій та 74-й артилерійських бригадах, пізніше служив у 3-й Східно-Сибірській стрілецькій артилерійській бригаді, з якою брав участь у Російсько-японській війні 1904—1905-х років. Після війни служив у 33-й та 6-й артилерійських бригадах та у 21-му мортирному артилерійському дивізіоні.

1 грудня 1912 року отримав звання полковника. З 28 жовтня 1914 року командував 15-м мортирним артилерійським дивізіоном. З 25 квітня 1917 року — начальник 6-ї артилерійської бригади. 10 лютого 1918 року демобілізувався з російської армії.

На службі Україні

З 10 червня 1918 року вступив до резерву чинів головного артилерійського управління Армії Української Держави. З 6 липня 1918 року — помічник начальника рушничної частини Головного артилерійського управління (ГАУ) Армії Української Держави.

З 22 жовтня 1918 року став начальником 5-го збірно-рушничного відділу ГАУ Армії Української Держави. З 16 лютого 1919 року перебував поза штатом ГАУ Дієвої армії УНР. Станом на 31 серпня 1919-го — начальник збройного та хімічного відділу ГАУ Дієвої армії УНР.

З 16 листопада 1919 року — в резерві старшин ГАУ, а 25 квітня 1920 року став т. в. о. начальника вогне-хімічного відділу артилерійської управи Військового міністерства УНР.

Після поразки Української революції

Володимир Радулович-Топузанович значиться у списку «Журнал зарахування старшин Дієвої Армії УНР на дійсну військову службу впродовж 1920–1923 рр.» Після поразки Української революції знаходився в еміграції у Польщі.

У листопаді 1923 року переїхав у Совєтську Україну. У 1920-х роках проживав у Києві, селище Дарниця, вулиця Феодосійська, 58.

З 6 липня 1925 року Володимир знаходився на «особливому обліку» спецслужб НКВД, а саме Київського ГПУ (рос. Государственное политическое управление). Його занесли в список як «полковника царської армії, що жив на території, зайнятій військами Петлюри» (т. 3, № 14966). Подальша доля невідома.

Військові звання

• Прапорщик (8 серпня 1880)
• Підпоручик (8 серпня 1881)
• Поручик (8 серпня 1885)
• Штабскапітан (25 грудня 1891)
• Капітан (28 липня 1896)
• Підполковник (29 серпня 1904)

Нагороди

За службу в Російській імператорській армії

• Св. Станіслава 2-го ст. (1897)
• Св. Анни 2-го ст. (1904)
• Св. Володимира 4-го ст. (1907)
• Св. Володимира 3-го ст. з мечами (3 січня 1915)
• мечі до ордена св. Анни 2-го ст. (25 травня 1915)
• мечі та бант до ордена св. Володимира 4-го ст. (4 червня 1915).

Примітки