Голод на Буджаку (1946—1947)

Картина «Вона з'їла одну ногу своєї дитини», авторка — Йона Тукусер, 2023

Категорії

Буджак

Голод на Буджаку (1946—1947)

Останнє редагування: 11 жовтня 2024

Голод на Буджаку — частина масового голоду в Україні, зокрема на Бессарабії, 1946—1947 років, який спричинила совєтська влада, проводячи насильницьку колективізацію у посушливі неврожайні повоєнні роки. Совєти відбирали землю у селян і організовували колгоспи, а зібране зерно потім експортували на Росію або за кордон.

Голод 1946—1947 років забрав життя біля 10% жителів Буджаку — тоді Ізмаїльської області.

Найбільша частка загиблих голодною смертю під час голоду 1946—1947 років в Україні — саме в Ізмаїльській області: 44,3% від загальної кількості померлих. Офіційна пропаганда СССР замовчувала масштаби голоду.

Фото і документи, що стосуються голоду 1946—1947 років, — на сайті Музею Голодомору.

Причини

Причиною голоду 1946—1947 років стала сукупність факторів, серед яких страшна посуха, повоєнна розруха та відсутність чоловічих рук для обробки землі, припинення постачання продовольства з США в рамках ленд-лізу. А окрім того, показове рішення Совєтського Союзу відправляти зерно країнам Східної Європи, які теж постраждали від посухи, щоб довести світу переваги комунізму. Так, 1946 року Совєтський Союз вивіз 1,7 млн пудів хліба у вигляді безкоштовної допомоги Болгарії, Чехословаччині, Польщі, Румунії, Франції, Німеччині та іншим країнам. У цей самий час в Україні спалахнув лютий голод, хоч запасів зерна і було достатньо, аби запобігти йому.

Посуха

Цитата з листа керівництва Ізмаїльської області на імʼя голови Ради Міністрів УССР Микити Хрущова і секретаря ЦК КП(б)У Дем'яна Коротченка, у якому їх просили надати продовольчу насіннєву та фуражну позики, 6 травня 1946 року:

В Ізмаїльській області засіяно під урожай 1946 року:

— озимих культур на площі 155,5 тис. га, з них загинуло 100,5 тис. га (64%);

— ярових культур на площі 405 тис. га, з них загинуло 147,5 тис. га (37%);

— середня врожайність зернових за підсумком обмолоту — 0,7—0,8 ц/га;

— голодує 20—25 % населення.

Більше документів і фото — на сайті Музею Голодомору

Репресивна хлібозаготівельна політика

У ці посушливі неврожайні повоєнні роки совєти здійснювали репресивну хлібозаготівельну та податкову політики, а також насильницькі надмірні зернопобори. Влада СССР на чолі з Йосифом Сталіним, як і раніше, використала село як «донора» для відбудови економіки. Велику кількість зерна вивозили на Росію, зокрема в Ленінград (нині — Санкт-Петербург).

Карикатура на Сталіна, автор невідомий

4 липня 1946 року Рада міністрів УССР і ЦК КП(б)У таємною постановою затвердила річний план хлібозаготівель з урожаю 1946 року по УССР у кількості 340 млн пудів; вимагалося в дводенний строк довести до районів встановлені для кожної області плани хлібозаготівель; розробити й довести до кожного господарства п'ятиденні графіки здавання зерна з метою закінчення хлібозаготівель не пізніше 1 жовтня 1946 року.

Непосильний план хлібозаготівель на 1946 рік — 340 мільйонів пудів хліба — виконати УССР було неможливо. Але замість зниження цей план в липні 1946 року навіть підвищили. 22 липня 1946 року з метою безумовного виконання державного плану хлібозаготівель кожною областю і районом УССР Рада міністрів УССР і ЦК КП(б)У таємною постановою надали право виконкомам і парткомам КП(б)У збільшити колгоспам обов'язкове постачання зерна державі в межах до 50 % від розмірів хлібозаготівель, нарахованих за діючими нормами. Загальний план збільшили до 362 750 тис. пудів.

Вилучення зерна та іншої сільськогосподарської продукції, мізерна видача чи невидача зовсім зерна колгоспникам на зароблені трудодні, вибивання непосильних податків, накладених на присадибні господарства селян, викликали голод, що швидко поширювався.

Наслідки

Людські втрати

Голод забрав життя біля 10% жителів Буджаку — тоді Ізмаїльської області. 1947 року в області на кожну тисячу дітей до 1 року померли 319.

Помирали ті, хто в совєтській системі не мав права на отримання продовольства від держави, тобто селяни. Ті ж, хто мав таке право, переважно міські робітники, зазвичай виживали.

Для етнічної групи гагаузів голод мав найтрагічніші наслідки: від нього померло близько 40% гагаузького населення, що поставило цей етнос на грань зникнення.

17 лютого УМВД Ізмаїльської області доповіло МВД УССР про продовольчі труднощі та людоїдство на території області. Внаслідок недоїдання збільшилася смертність і захворювання на дистрофію. За січень 1947 року в області померли 4533 особи, народилися — 1258. З числа померлих — 1568 осіб померли від дистрофії. За першу декаду лютого 1947 року померли 2625 осіб, із них від дистрофії — 978. В області налічувалося приблизно 16 тисяч хворих на дистрофію. Особливо велика смертність — у Болградському і Новоіванівському районах (нині обидва райони у складі Болградського).

До травня 1947 року в Ізмаїльській області спостерігали зростання рівня смертності. В Арцизькому, Саратському, Суворовському, Старокозацькому районах хворі в лікарнях отримували по 200 грамів хліба на день.

Втеча від голоду

Пам'ятний знак загиблим, що втікали від голоду, Підзамче, Львів

Велика кількість людей втікали від голоду залізницею на Захід України. Тоді в західних областях ще не розгорнули сповна мережу колгоспів: на лютий 1947-го відновили лише 507 колгоспів із 2866, створених тут під час першої окупації совєтами у 1939—1940 роках.

Свідки тих подій згадували, що голодні та змучені люди ховалися у вагонах із вугіллям та їхали на Захід України. НКВД переслідувало втікачів: здорових — відправляли у Харків, а хворих — розстрілювали на місці.

Так, у 2006—2008 роках у Львові археологи знайшли рештки 602 людей, розстріляних совєтами на залізничній станції «Підзамче».

Ріст злочинності

Через голод значно зросла кількість грабунків особистого майна громадян і продовольства. Улітку 1947 року, коли люди почали рятувати себе зерновими з колгоспів, влада різко на це відреагувала. Так, до «закону про п’ять колосків» від 7 серпня 1932 року, яким передбачалося покарання 10-річним ув’язненням тих, хто самовільно «розкрадав колгоспне майно», додали два нових укази президії Верховного Совєта СССР від 4 червня 1947-го:

• «Про кримінальну відповідальність за розкрадання державного й суспільного майна»
• «Про посилення охорони особистої власності громадян».

На селі незаконно збирали або зрізали колоски як прості колгоспники, так і голови колгоспів, сільрад, секретарі партійних чи комсомольських організацій. Чим вища була посада, тим більше було можливостей для привласнення зерна.

Канібалізм

За перше півріччя 1947 року органи МВД УССР на території 15 областей України зафіксували 130 випадків людоїдства та 189 випадків трупоїдства. Найбільш частими вони були в Ізмаїльській області: відповідно 53 і 82 випадки.

Замовчування

Офіційна пропаганда СССР замовчувала масштаби голоду та життєрадісно стверджувала про «найбільш провідне у світі соціалістичне сільське господарство» та його успіхи. У всіх труднощах звинувачували «саботажників», «гнилих лібералів» та «розкрадачів соціалістичної власності».

Цитати

• «В колгоспах немає сенсу працювати, тому що хліб забирають». «Де колгоспи — там немає хліба». «Добре вам, що у вас землю не відібрали», — цитати людей, що втікали на Захід України від голоду.
• «Демобілізувався, приїхав додому, але краще мене б убили на фронті, ніж мучитися вдома, де вмирають всі з голоду… Не бачу ніякої допомоги зі сторони держави», — з листа від мешканця Ізмаїльської області, 1940-ві.
• «Купа голих тіл, але здавалося, що діти. Швидше за все були дорослі, але людина голодна, вона скручується» — спогад Пантелій Іванович Саранді, уродженця села Котловина Ізмаїльського району.

Дослідження

• 2017 року в Ізмаїлі пройшла конференція «III Дунайські наукові читання. Голод 1946—1947 років».

• 2023 року в обласному центрі гагаузької культури у селі Виноградівка на Болградщині презентували книгу «Can acısı» — «Біль душі»: це збірка учнівських дослідницьких робіт про голод 1946—1947 років, зокрема записи спогадів тих, хто пережив голод.

У культурі

• 2021 року Йона Тукусер — українська художниця та музикантка болгарського походження — випустила концептуальний музичний альбом Anthropophage, який включає 21 електронну композицію. Альбом натхненний історіями про голод і канібалізм в Україні ХХ століття, які Йона зібрала під час своїх експедицій.
• 2022 року Йона Тукусер відкрила у Болгарії в Софії виставку картин «Голод», присвячену зокрема і голоду 1946—1947 років.

• 

  Проєкт «Голод» Йони Тукусер, 2022

• 

  «Бессарабія», 2010

• 

  «Вона з'їла свого чоловіка», 2022

• 

  «Ми їли шкіряне взуття та підошви», 2023

• 

  «Я дав їй черевичок, щоб спекти», 2022

Пам'ять

Пам'ятний знак жертвам Голодоморів, 2008

• 2008 року в Білгороді-Дністровському відкрили Пам'ятний знак жертвам Голодоморів — під час Всеукраїнської акції «Запали свічку».
• У 2006—2008 роках на колії станції «Підзамче» у Львові археологи знайшли рештки 602 людей. За висновками судмедекспертів, це були останки жителів східних областей України та Бессарабії.
• 2023 року Йона Тукусер випустила документальний фільм «Антропофаг» зі спогадами буджацьких болгар про голод.

Див. також

• Злочини СССР в Аккермані

Примітки

Література

• III Дунайські наукові читання: Голод 1946-1947 рр.: історичні, філософсько-психологічні та педагогічні аспекти // Ізмаїльський державний гуманітарний університет. — Ізмаїл, 2017 / ISBN 978-966-02-7025-1
• Сазонов В. В. Повоєнний голод в УРСР (1946–1947 рр.) і державна політика // Голод в Україні у першій половині ХХ століття: причини та наслідки // Матеріали Міжнародної наукової конференції Київ, 20—21 листопада 2013 р. / Інститут демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України; Інститут історії України НАН України; Київський націо- нальний університет імені Тараса Шевченка; Національний університет «Києво-Могилянська академія». — К., 2013. — 364 с.
• Рабенчук О. П. Голод 1946–1947 рр. в Україні: вплив на свідомість та поведінку населення / Рабенчук О. П. // Україна ХХ ст.: культура, ідеологія, політика. — 2008. — 13. — С. 271—282.

Посилання

• Фотодокументальна виставка «Масовий голод 1946—1947 років в радянській Україні» на сайті Музею Голодомору
• Стаття «Голодомор в Україні (1946—1947)» на Вікіпедії
• Документальний фільм Йони Тукусер «Антропофаг»
• Дев'яносторічний коваль з півдня Одещини пам'ятає голод та засуджує російську агресію // Юг.Today, 16 травня 2023
• Жінки з села на півдні Одещини розповіли про голод 1946-1947 років // Юг.Today, 23 травня 2023