Владиславський-Падалка Іполит Васильович

Реклама «Першого на Півдні» садобудівельного закладу, який відкрив Іполит

Ім'я Іполит Васильович Владиславський-Падалка

Народився 1872 Аккерманський повіт

Помер 10 лютого 1920 Ялта

Діяльність паркобудівник, садівник

Категорії

Садівники

Владиславський-Падалка Іполит Васильович

Останнє редагування: 21 січня 2024

Іполит Васильович Владиславський-Падалка (нар. 1872, Аккерманський повіт — пом. 10 лютого 1920) — український паркобудівник та садівник, художник-пейзажист, автор і реалізатор проєкту Давидівського парку на Кропивниччині. Засновник першого садово-будівельного підприємства на Півдні України (1910-ті).

У 1890-х роках заклав старий ботанічний сад парку «Асканія-Нова». Пізніше у Молдові спроєктував і створив Цаульський парк — свого часу найбільший у Бессарабії — та парк Редю-Маре.

Життєпис

Ранні роки та освіта

Іполит народився 1872 року. Його батько — Василь Васильович Владиславський-Падалка — дворянин, титулярний радник-секретар Аккерманської повітової земської управи, працював у ній протягом 13 років. Матір — Надія, у дівоцтві Папашик. 1877 року Надія померла, і батько Іполита одружився вдруге — на Ганні Михайлівні. Від двох браків у Василя було п'ятеро синів: Микола, Іполит, Сергій, Аркадій та Василь.

У березні 1882 року батька не стало. На прохання вдови Ганни Михайлівни земська управа виділила кошти на поховання Василя, однак відмовила виплачувати пенсію родині. Допомогли родичі, і всі п'ятеро синів отримали освіту.

Будівля Школи садівництва, Одеса

Іполит закінчив Кишинівську гімназію. У 1887—1890-х роках вчився в Одеській школі садівництва ім. Маразлі — тоді вона мала назву Школа садівництва і городництва. Іполит був одним із найкращих учнів. 1870 року він переміг на «Святі троянд» товариства садоводів в Олександрійському парку Одеси. Згодом працював помічником садівника в міському розсаднику.

Кар'єра

1893 року заклав старий ботанічний сад парку «Асканія-Нова», який став для нього мистецьким дебютом. У 1889—1909 роках — працював над Давидівським парком.

1894 року їздив за кордон у командировку, щоб ознайомитися з парками та садами. У 1894—1897 роках жив зі своєю дружиною на хуторі Семенівка біля Давидівського парку.

За зароблені гроші у 1890-х Іполит відкрив «Перший на Півдні садобудівельний заклад» в Одесі.

У Цаулі

У 1900—1903 роках працював над парком поміщику І. А. Поммеру — у селі Цаул на півночі Молдови. Іполит лишився жити в Цаулі до 1914 року.

У Цаулі під керівництвом Іполита Владиславського-Падалки та за кошт І. А Поммера відкрили школу садівництва. Випускники школи лишалися в Поммера та працювали як спеціалісти на виноградниках, у плодових садах та в самому Цаульському парку.

У період життя в Цаулі Іполит будував сади і парки також у бессарабських поміщиків та на околицях Львова.

Останні роки

1914 року, побоючись мобілізації в царську армію, Іполит виїхав в Одесу та працював головним інспектором садів та парків міста. Згодом переїхав у Крим. Захворів на тиф, помер 10 лютого 1920 року у віці 46 років. Похований на Аутському кладовищі в Ялті. Кладовище не збереглося, частину могил перенесли на Полікурівський меморіал.

Парки

Давидівський парк

1888 року Іполит познайомився з Миколою Давидовим — юристом, мировим суддею, дендрологом та садівником, який мріяв створити ландшафтний парк. Незабаром Іполит взяв участь у конкурсі на найкращий проєкт декоративного парку, який оголосив Давидов. Іполит подав п'ять малюнків — і виграв конкурс.

Протягом 1889—1891 років часто перебував на місці майбутнього ландшафтного парку, біля села Веселі Боковеньки на Кропивниччині, та працював над проєктом. 1891 року закінчив проєкт парку в 10 десятин. Берегами річок Боковенька та Скотовата посадили біля 250 різних видів і форм деревно-чагарникових порід.

За створення проєкту, планування та розбиття його на зони Давидов заплатив Іполиту Владиславському-Падалці 200 тисяч рублів золотом. Згодом Іполит наглядав над усіма роботами в парку протягом двох десятків років — до 1909 року.

Проєкт парку, який виконав Іполит Падалка, зберігався в архіві дендопарку до його евакуації в серпні 1941 року. Тодішній директор парку Ф. Павленко згадував:

В мене було передчуття, що малюнків Владиславського-Падалки ми вже ніколи не побачимо. Кожен малюнок і креслення — живописний шедевр, виконаний у фарбах чи олівцями. Промальоване кожне дерево. Все те ми завантажили на вози й направили в бік Дніпра. Куди воно поділося, не знає ніхто. Так трапилося й з архівом «Веселих Боковеньок».

З 2007 року парк має назву «Веселі Боковеньки».

• 

  «Веселі Боковеньки», 2020

• 

  2018

• 

  2018

• 

  2020

Асканія-Нова

На початку 1890-х років Іполит Владиславський-Падалка заклав старий ботанічний парк «Асканія-Нова», що належав барону Фальц-Фейну, за проєктом одеського архітектора Дю Френа. Роботи велися протягом 1887—1895 років. Цей проєкт став для нього мистецьким дебютом.

До створення парку в Асканії-Новій, окрім кількох плодових дерев, білої акації та деяких ягідників, інших насаджень не було. На 28 га було закладено дендропарк, де висадили 220 різних видів дерев і чагарників, у тому числі з Азії, Південної Європи, Північної Америки, Австралії, Кавказу та інших країн і континентів. Посадками керував Іполит Падалка.

У 1907—1913 роках проєкт парку завершував художник-пейзажист В. Д. Орленко: він урізноманітнив парк хвойними породами.

У складі заповідника «Асканія-Нова» виділяються старий парк (28 га, закладений 1887—1895 рр.), лісостепове рідколісся (55,2 га, 1907—1913 рр.) та новий парк (100 га, 1968—1972 рр.). Іполит Владиславський-Падалка закладав саме старий ботанічний парк.

• 

  План парку, 1920

• 

  Водонапірна вежа у старому саду, Асканія-Нова, 1920-ті

Парки в Молдові

Цаульський парк

Протягом 1900—1904 років за проєктом Іполита у селі Цауль в Молдові будували ландшафтний парк, на замовлення одеського банкіра І. А. Поммера. Площа парку — 46 га, протяжність алей та доріжок — 15 км. Ця робота архітектора-пейзажиста отримала тоді високу оцінку. У парку висаджено 150 видів дерев, чагарників та ліан, у тому числі понад 100 екзотичних. На той момент це був найбільший парк Бессарабії.

З 1956 року має статус заповідника.

• 

  План парку

• 

  Садиба у парку, 1984

• 

  Парк осінню 1980 року

• 

  Парк осінню 1980 року

• 

  Вид на озеро з західного схилу, 1980

• 

  Озеро в парку, 2011

Парк Редю-Маре

Парк в с. Редю-Маре (Дондюшанський район Молдови). Його будували у 1912—1914 роках на замовлення генерала Віктора Домбровського. Парк розташований на околиці села на пологому північно-східному схилі та займає площу 5,2 га.

Композиційним центром усього ансамблю є будинок типу англійського котеджу, з якого відкриваються чотири галявини, що ведуть до будинку, схожі на пелюстки. В основі цього рішення лежить композиційний прийом, який Іполит розробив у «Веселих Боковеньках» — прийом побудови кількох планувальних осей з однієї видової точки.

У насадженнях парку було 26 видів та форм дерев та чагарників, у тому числі 8 порід місцевої флори. З екзотичних видів в парку росли клен сріблястий, дуб північний, липа кавказька; і чагарники: карбунковий горіх, екзохорда Альберта. У парку посаджена верба біла плакуча та унікальний для Молдови екземпляр елегантної форми білої акації.

• 

  План парку Редю-Маре

• 

  Вигляд на садибу зі східної поляни, 1967

• 

  Вигляд на садибу з північно-східної малої поляни, 1967

• 

  Вигляд на садибу з західної поляни, 1967

• 

  Котедж посеред парку Редю-Маре, 2018

Примітки

Посилання

• Стаття про парк Редю-Маре в Румунській Вікіпедії
• Стаття про Цаульський парк в Румунській Вікіпедії