Владиславський-Падалка Іполит Васильович
Іполит Васильович Владиславський-Падалка (нар. 1872, Аккерманський повіт — пом. 10 лютого 1920) — український паркобудівник та садівник, художник-пейзажист, автор і реалізатор проєкту Давидівського парку на Кропивниччині. Засновник першого садово-будівельного підприємства на Півдні України (1910-ті).
У 1890-х роках заклав старий ботанічний сад парку «Асканія-Нова». Пізніше у Молдові спроєктував і створив Цаульський парк — свого часу найбільший у Бессарабії — та парк Редю-Маре.
Життєпис
Ранні роки та освіта
Іполит народився 1872 року. Його батько — Василь Васильович Владиславський-Падалка — дворянин, титулярний радник-секретар Аккерманської повітової земської управи, працював у ній протягом 13 років. Матір — Надія, у дівоцтві Папашик. 1877 року Надія померла, і батько Іполита одружився вдруге — на Ганні Михайлівні. Від двох браків у Василя було п'ятеро синів[1]: Микола, Іполит, Сергій, Аркадій та Василь[2].
У березні 1882 року батька не стало. На прохання вдови Ганни Михайлівни земська управа виділила кошти на поховання Василя, однак відмовила виплачувати пенсію родині. Допомогли родичі, і всі п'ятеро синів отримали освіту[1].
Іполит закінчив Кишинівську гімназію[1]. У 1887—1890-х роках вчився в Одеській школі садівництва ім. Маразлі — тоді вона мала назву Школа садівництва і городництва. Іполит був одним із найкращих учнів. 1870 року він переміг на «Святі троянд» товариства садоводів в Олександрійському парку Одеси. Згодом працював помічником садівника в міському розсаднику[3].
Кар'єра
1893 року заклав старий ботанічний сад парку «Асканія-Нова»[4][5], який став для нього мистецьким дебютом[6]. У 1889—1909 роках — працював над Давидівським парком[3].
1894 року їздив за кордон у командировку, щоб ознайомитися з парками та садами[3]. У 1894—1897 роках жив зі своєю дружиною на хуторі Семенівка біля Давидівського парку[3].
За зароблені гроші у 1890-х Іполит відкрив «Перший на Півдні садобудівельний заклад» в Одесі[1].
У Цаулі
У 1900—1903 роках працював над парком поміщику І. А. Поммеру — у селі Цаул на півночі Молдови[3]. Іполит лишився жити в Цаулі до 1914 року[3].
У Цаулі під керівництвом Іполита Владиславського-Падалки та за кошт І. А Поммера відкрили школу садівництва. Випускники школи лишалися в Поммера та працювали як спеціалісти на виноградниках, у плодових садах та в самому Цаульському парку[3].
У період життя в Цаулі Іполит будував сади і парки також у бессарабських поміщиків та на околицях Львова[3].
Останні роки
1914 року, побоючись мобілізації в царську армію, Іполит виїхав в Одесу та працював головним інспектором садів та парків міста. Згодом переїхав у Крим. Захворів на тиф, помер 10 лютого 1920 року у віці 46 років. Похований на Аутському кладовищі в Ялті. Кладовище не збереглося, частину могил перенесли на Полікурівський меморіал[3].
Парки
Давидівський парк
1888 року Іполит познайомився з Миколою Давидовим[7] — юристом, мировим суддею, дендрологом та садівником, який мріяв створити ландшафтний парк. Незабаром Іполит взяв участь у конкурсі на найкращий проєкт декоративного парку, який оголосив Давидов. Іполит подав п'ять малюнків — і виграв конкурс[1].
Протягом 1889—1891 років часто перебував на місці майбутнього ландшафтного парку, біля села Веселі Боковеньки на Кропивниччині, та працював над проєктом[2]. 1891 року закінчив проєкт парку в 10 десятин[7]. Берегами річок Боковенька та Скотовата посадили біля 250 різних видів і форм деревно-чагарникових порід[8].
За створення проєкту, планування та розбиття його на зони Давидов заплатив Іполиту Владиславському-Падалці 200 тисяч рублів золотом[7]. Згодом Іполит наглядав над усіма роботами в парку протягом двох десятків років — до 1909 року[1][3].
Проєкт парку, який виконав Іполит Падалка, зберігався в архіві дендопарку до його евакуації в серпні 1941 року[3]. Тодішній директор парку Ф. Павленко згадував:
В мене було передчуття, що малюнків Владиславського-Падалки ми вже ніколи не побачимо. Кожен малюнок і креслення — живописний шедевр, виконаний у фарбах чи олівцями. Промальоване кожне дерево. Все те ми завантажили на вози й направили в бік Дніпра. Куди воно поділося, не знає ніхто. Так трапилося й з архівом «Веселих Боковеньок»[3].
З 2007 року парк має назву «Веселі Боковеньки»[8].
«Веселі Боковеньки», 2020
2018
2018
2020
Асканія-Нова
На початку 1890-х років Іполит Владиславський-Падалка заклав старий ботанічний парк «Асканія-Нова», що належав барону Фальц-Фейну, за проєктом одеського архітектора Дю Френа[4][5]. Роботи велися протягом 1887—1895 років[9]. Цей проєкт став для нього мистецьким дебютом[6].
До створення парку в Асканії-Новій, окрім кількох плодових дерев, білої акації та деяких ягідників, інших насаджень не було[10]. На 28 га було закладено дендропарк[9], де висадили 220 різних видів дерев і чагарників, у тому числі з Азії, Південної Європи, Північної Америки, Австралії, Кавказу та інших країн і континентів. Посадками керував Іполит Падалка[10].
У 1907—1913 роках[9] проєкт парку завершував художник-пейзажист В. Д. Орленко[4]: він урізноманітнив парк хвойними породами[10].
У складі заповідника «Асканія-Нова» виділяються старий парк (28 га, закладений 1887—1895 рр.), лісостепове рідколісся (55,2 га, 1907—1913 рр.) та новий парк (100 га, 1968—1972 рр.)[9]. Іполит Владиславський-Падалка закладав саме старий ботанічний парк[4].
.jpg)
.jpg)
Парки в Молдові
Цаульський парк
Протягом 1900—1904 років за проєктом Іполита у селі Цауль в Молдові будували ландшафтний парк, на замовлення одеського банкіра І. А. Поммера. Площа парку — 46 га, протяжність алей та доріжок — 15 км. Ця робота архітектора-пейзажиста отримала тоді високу оцінку. У парку висаджено 150 видів дерев, чагарників та ліан, у тому числі понад 100 екзотичних. На той момент це був найбільший парк Бессарабії[11].
З 1956 року має статус заповідника[12].
План парку
Садиба у парку, 1984
Парк осінню 1980 року
Парк осінню 1980 року
Вид на озеро з західного схилу, 1980
Озеро в парку, 2011
.jpg)
._(24455559571).jpg)
._(16747086113).jpg)
._(20712745761).jpg)
.jpg)
Парк Редю-Маре
Парк в с. Редю-Маре (Дондюшанський район Молдови). Його будували у 1912—1914 роках[13] на замовлення генерала Віктора Домбровського[3]. Парк розташований на околиці села на пологому північно-східному схилі та займає площу 5,2 га[3].
Композиційним центром усього ансамблю є будинок типу англійського котеджу, з якого відкриваються чотири галявини, що ведуть до будинку, схожі на пелюстки[3]. В основі цього рішення лежить композиційний прийом, який Іполит розробив у «Веселих Боковеньках» — прийом побудови кількох планувальних осей з однієї видової точки[12].
У насадженнях парку було 26 видів та форм дерев та чагарників, у тому числі 8 порід місцевої флори. З екзотичних видів в парку росли клен сріблястий, дуб північний, липа кавказька; і чагарники: карбунковий горіх, екзохорда Альберта. У парку посаджена верба біла плакуча та унікальний для Молдови екземпляр елегантної форми білої акації[3].
План парку Редю-Маре
Вигляд на садибу зі східної поляни, 1967
Вигляд на садибу з північно-східної малої поляни, 1967
Вигляд на садибу з західної поляни, 1967
Котедж посеред парку Редю-Маре, 2018
.jpg)
_(%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%80).jpg)
_(%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%96%D1%80).jpg)
Примітки
- ↑ 1,0 1,1 1,2 1,3 1,4 1,5 Владислав Сердюк: Дослідження старого знімка. Частина І, Кропивницький час-Тіме, 12 січня 2021, переглянуто 15 січня 2024
- ↑ 2,0 2,1 Олексій Пермінов: Владиславский-Падалка - ландшафтный дизайнер из Аккермана, Записки Старого Аккермана, 17 січня 2013, переглянуто 15 січня 2024
- ↑ 3,00 3,01 3,02 3,03 3,04 3,05 3,06 3,07 3,08 3,09 3,10 3,11 3,12 3,13 3,14 3,15 Владислав Сердюк: Микола Давидов та його краєвидний сад — Київ : Ярославів Вал, 2024.
- ↑ 4,0 4,1 4,2 4,3 Давиденко В. М.: Засновник біосферного заповідника «Асканія-Нова» Ф. Е. Фальц-Фейн поглядом з ХХІ століття. С. 47 — Миколаїв : ЧЛУ ім. Петра Могили, 2011., переглянуто 15 січня 2024
- ↑ 5,0 5,1 Проєкт організації території біосферного заповідника «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна та охорони його природних комплексів — Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, 2022., переглянуто 15 січня 2024
- ↑ 6,0 6,1 Маловідома Херсонщина — с.18, Новий день. — № 9 (4951)., 24 лютого 2011, переглянуто 16 січня 2024
- ↑ 7,0 7,1 7,2 Руденко, Андрій: Особливості поєднання природних та антропогенних ландшафтів у дендропарку Веселі Боковеньки — Одеса : Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2018., переглянуто 15 січня 2024
- ↑ 8,0 8,1 Про нас, Дослідно-селекційний дендрологічний лісовий центр "Веселі Боковеньки", 13 грудня 2022, переглянуто 15 січня 2024
- ↑ 9,0 9,1 9,2 9,3 О. В. Ревенко, Р. Губа: Перлина Херсонщини – заповідник «Асканія-Нова» — Одеса : Одеська політехніка, 2014., переглянуто 16 січня 2024
- ↑ 10,0 10,1 10,2 Асканія-Нова, Чаплинський район, Херсонська область, Історія міст і сіл Української РСР, 1971, переглянуто 15 січня 2024
- ↑ Ţaul, raionul Donduşeni, moldovenii.md, переглянуто 15 січня 2024
- ↑ 12,0 12,1 П. В. Леонтьев: Парки Молдавии — Кишинів : Картя Молдовеняскэ, 1967., переглянуто 16 січня 2024
- ↑ Parcul din satul Rediul Mare, Donduşeni, moldovenii.md, 23 січня 2013, переглянуто 15 січня 2024