Аккерманська мечеть

Матеріал з Аккерманіка
Мінарет Аккерманської мечеті

Аккерманська мечеть (тур. Ackerman Camii), також Мечеть Баязида II — колишня османська мечеть на території Аккерманської фортеці. Збудована в часи правління султана Баязида II наприкінці XV століття. Станом на початок ХХІ століття зберігся лише мінарет.

При цій мечеті 1588 року поховали кримського хана Ісляма II Ґерая, який помер в Аккермані, готуючись до походу на Польщу.

Історія[ред. | ред. код]

На місці мечеті за часів Молдовського князівства у XV столітті був збудований християнський храм, і таке місцерозташування обрали недаремно, адже це найвища точка Аккерманського мису — 14 метрів над рівнем моря. 1484 року, коли Османська імперія захопила місто, християнський храм зруйнували, а на його місці збудували нову мечеть — мечеть султана Баязида II[1].

Під час будівництва мінарету мечеті використали різновид кладки opus mixtum (також характерний для башт Цивільного двору фортець) з деякою зміною чергування: один ряд вапнякових каменів і два ряди цегли — в нижній частині споруди, потім один ряд на один — у середній частині; сам стовбур мінарету виклали майже повністю з цегли. Усередині мінарету розмістили гвинтові сходи з тесаних вапнякових блоків[2].

1588 року при цій мечеті поховали кримського хана Ісляма II Ґерая, який помер в Аккермані, готуючись до походу на Польщу[3].

Евлія Челебі, відомий мандрівник і письменник Османської імперії XVII століття, у своєму описі фортеці згадував головну мечеть: «Присутня тут і мечеть султана Баязида — це приємного вигляду мечеть з одним мінаретом»[4].

Після захоплення Бессарабії Російською імперією мечеть використовували для християнських служінь. Так, 1843 року польський письменник та мандрівник Юзеф Крашевський писав: «На площі знаходилася велика мечеть, яка служила руським церквою до того, як збудували теперішній собор. Це невелика будівля, але з дахом нагорі та входом у невелику галерею, перекриту очеретом; завершується куполом»[5].

Галерея[ред. | ред. код]

Мінарет на 360-панорамі[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Красножон, 2012, с. 276
  2. Красножон, 2012, с. 344
  3. Ислям II Герай, Центр інформації та документації кримських татар, переглянуто 2 вересня 2021
  4. Красножон, 2012, с. 29
  5. Красножон, 2012, с. 32

Література[ред. | ред. код]

  • А. В. Красножон: Крепость Белгород (Аккерман) на Днестре — Кишинів : Stratum Plus, 2012.