Аккерманська конвенція

Останнє редагування: 12 червня 2023

Аккерманська конвенція — угода між Російською та Османською імперіями, підписана 25 вересня (7 жовтня) 1826 року в Аккермані в особняку Герстенберга (вул. Шабська, 34).

Історія

З російського боку підписана новоросійським генерал-губернатором і повноважним намісником Бессарабії Михайлом Воронцовим і новопризначеним посланцем до Стамбула Олександром Рібоп'єром, з османського — Хаді-ефенді та Ібрагімом-ефенді^[1].

Особняк Герстенберга, в якому підписали конвенцію 1973

Підписання відбулося в особняку Герстенберга (вул. Шабська, 34)^[2].

Документ

Змістом конвенції й додаткових актів стала конкретизація положень Бухарестського мирного договору 1812 року на користь Російської імперії. Аккерманська конвенція визначала нову прикордонну лінію по Дунаю. Російська імперія отримала право вільної торгівлі на території Османської імперії, яка зобов'язалася також не перешкоджати «вільному плаванню купецьких суден під російським прапором у всіх морях та інших водах Імперії Османської без будь-якого винятку». За Російською імперією закріплювалися здобутки на Кавказі: Сухумі, Анаклія, Редут-кале^[1].

Османська імперія розширювала права й привілеї Дунайських князівств, де в шестимісячний термін мало бути відновлене самоуправління. Султан міг назначати їхніх господарів лише з місцевих бояр, а зміщувати — лише за згодою Російської імперії. Контроль за здійсненням статусу князівств покладався на посла Російської імперії в Стамбулі та консулів у Бухаресті і Яссах^[1].

«Окремий акт про Сербію» зобов'язував османський уряд розробити разом з сербськими депутатами заходи, необхідні для забезпечення «свободи богослужіння, вибору своїх начальників, незалежності внутрішнього управління, об'єднання різних податків в один, надання сербам права керувати маєтками, що належать мусульманам за умови віддавати прибутки разом з даниною, свободи торгівлі, дозволу сербським купцям мандрувати османськими областями за їхніми власними паспортами, будівництва лікарень, шкіл, друкарень і, нарешті, заборони мусульманам, за винятком тих, хто належить до військових гарнізонів, селитися в Сербії»^[1].

Наслідки

Аккерманська конвенція на деякий час віддалила чергову російсько-турецьку війну. Наприкінці 1827 року султан Махмуд II, звинувативши Російську імперію в організації повстання в Греції, заявив, що конвенція вичерпала призначену їй роль перепочинку, проголосив її нечинною і закликав готуватися до джихаду проти Російської імперії. Зі свого боку, Російська імперія в січні 1828 року заявила про намір тимчасово ввести війська у Молдовське князівство й Волощину, а 14 (26) квітня 1828 року оголосила війну Османській імперії^[1].

Примітки

↑ ^1,0 ^1,1 ^1,2 ^1,3 ^1,4 Стаття «Аккерманська конвенція» на Вікіпедії, переглянуто 31 серпня 2021
↑ Історико-архітектурний опорний план міста Білгород-Дністровський Одеської області з визначенням меж і режимів використання зон охорони пам’яток та історичних ареалів — Київ : Інститут культурної спадщини, 2018., переглянуто 25 червня 2021

[:0-1] 1,0 ^1,1 ^1,2 ^1,3 ^1,4 Стаття «Аккерманська конвенція» на Вікіпедії, переглянуто 31 серпня 2021

[2] Історико-архітектурний опорний план міста Білгород-Дністровський Одеської області з визначенням меж і режимів використання зон охорони пам’яток та історичних ареалів — Київ : Інститут культурної спадщини, 2018., переглянуто 25 червня 2021

[1]

[2]